КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2007 № 12/605
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача:Кузьмінський О.О., дов. №303д від 13.09.2007 р.
від відповідача :Насадюк І.В. дов. №02-14/51 від 05.07.2007 р.
від третьої особи:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2007
у справі № 12/605
за позовом Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до Державна акціонерна компанія "Хліб України"
третя особа відповідача Дослідне підприємство "Саливінківське"
про стягнення 25070 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2007 р. по справі №12/605 позовні вимоги ДП “Агентство з реконструкції заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до ДАК “Хліб України” задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 25070,00 грн. заборгованості, 250,7 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням, ДАК “Хліб України” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Вважає, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норми матеріального та процесуального права.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, як мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права та процесуального права, а саме ст. ст. 512, 519, 623 Цивільного кодексу України, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання апеляційної інстанції не з’явився представник ДП “Саливінківське”, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007р. по справі №12/605 , прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:
При розгляді апеляційної скарги судом встановлено, що ДП “ Саливінківське” було отримано у відповідача мінеральні добрива на суму 25070,00 грн., даний факт сторонами при розгляді справи не заперечувався.
Порядок розрахунків за отримані сільгоспвиробниками мінеральні добрива передбачено Постановою КМУ від 03.09.97 р. №977 та Порядком забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року, затвердженого наказом Міністерства агропромислового комплексу України. ДАК “Хліб України” та Міністерством фінансів України.
Згідно зазначених актів сільгоспвиробники можуть розраховуватися за отримані мінеральні добрива коштами, зерном або іншою сільськогосподарською продукцією з урожаю 1997-1998 рр. (пп. 4, 6 Порядку). При цьому, згідно порядку сільгоспвиробники мають передавати продукцію не безпосередньо ДАК “Хліб України”, а заготівельним або переробним підприємствам (п. 13 Порядку). Відповідно до даного порядку у квитанціях на приймання зерна (Ф-13) робиться запис: в рахунок ДАК “Хліб України” за мінеральні добрива”).
Відповідно до матеріалів справи, а саме акту звірки від 01.01.01 р., укладеним між ДП “ Саливінківське” та ВАТ “Устимівське ХПП” станом на 01.01.01 р., заборгованість за мінеральні добрива згідно Постанови КМУ № 977 за 1997 р. становить 25 070,00 грн. Зазначена сума відображена у Реєстрі заборгованості від 31.07.03 р. та передана позивачу ДАК “Хліб України”.
Протягом 2001 р. ДП “ Саливінківське” провів розрахунки за отримані мінеральні добрива з ВАТ “Устимівське ХПП”.
Даний факт підтверджується наданими суду копіями накладної від 04.12.01р. №100 про передачу цукру на суму 23700 грн., накладної від 21.12.01 р. №106 про передачу цукру на суму 16038, 6 грн. (довіреності на отримання ТМЦ КАП №720759 від 27.11.01 р., КАП №720260 від 21.12.01 р.), накладної від 30.11.01 р. №99 про передачу ячменю фуражного на суму 19 222 грн., накладної від 30.11.01 р. №97 про передачу пшениці озимої на суму 23600 грн. (довіреності на отримання ТМЦ КАП №720757 від 27.11.01 р., КАП №720758 від 27.11.01р.).
Вищезазначені документи не визнавались недійсними в судовому порядку та містять необхідні відомості, у відповідності до Порядку, а тому є належними, достатніми та допустимими доказами на підтвердження розрахунків ДП “ Саливінківське” з ВАТ “Устимівське ХПП” за отримані міндобрива згідно Постанови КМУ №977 від 03.09.97 р. в розмірі 25070, 00 грн.. Апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції, що проведення розрахунку з ВАТ “Устимівське ХПП”, а не безпосередньо з ДАК “Хліб України” відповідає встановленому порядку проведення розрахунків, а саме Порядку забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року.
Судом першої інстанції, відповідно до наданих документів вірно встановлено, що сільгосппродукція передавалася в погашення заборгованості не лише згідно Постанови КМУ №977 від 03.09.97 р., але й Постанов КМУ №77 від 24.01.98р., №1953 від 1999 р.
Судом першої інстанції встановлено, що Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу ДАК “Хліб України” утворено позивача - ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК “Хліб України”, відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до ДП “ Саливінківське” на суму 25070,00 грн. за отримані мінеральні добрива.
Як зазначалось вище, ДП “ Саливінківське” розрахувався за отримані мінеральні добрива з ДАК “Хліб України” шляхом передавання відповідачу на ВАТ “Устимівське ХПП” сільськогосподарської продукції: відповідно до накладної від 04.12.01р. №100 цукор на суму 23700 грн., відповідно до накладної від 21.12.01 р. №106 цукор на суму 16 038,6 грн. (довіреності на отримання ТМЦ КАП №720759 від 27.11.01 р., КАП №720260 від 21.12.01 р.), відповідно до накладної від 30.11.01 р. №99 ячмінь фуражний на суму 19222 грн., відповідно до накладної від 30.11.01 р. №97 пшениця озима на суму 23 600 грн. (довіреності на отримання ТМЦ КАП №720757 від 27.11.01 р., КАП №720758 від 27.11.01р.). Отже, всього боржником проведено розрахунок на загальну суму 82560,6 грн.
Враховуючи вищезазначене, місцевим господарським судом вірно встановлено, що розрахунок відбувся у 2001 р., тобто, до підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р., між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч. 1 п. 2 акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р. в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.
Позивачем 14.06.2006 р. було надіслав вимогу №945 відповідачу про оплату боргу, відповідь на яку в матеріалах справи відсутня.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та оскаржуючи рішення суду першої інстанції зазначає, що враховуючи, що цивільні відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі адміністративного акту, що у відносинах між сторонами не мала місце ініціативна вольова поведінка останніх, а відносини виникли за ініціативою державної влади, та те, що відповідної угоди між позивачем та відповідачем не укладалось, то відповідач не може нести відповідальність, передбачену за порушення договірних зобов’язань.
Колегія, досліджуючи питання правової природи правовідносин, що склалися відзначає наступне.
По-перше, як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту - Постанови KM України від 15.05.03 р. №690 вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов’язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.
Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов’язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов’язань, що виникли у зв’язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.
Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов’язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.
Відповідно до Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов’язання ДАК “Хліб України”, відображені у балансі, тобто, фактично мала місце зміна кредитора у зобов’язанні внаслідок правонаступництва (ст. 512 ЦК України), що відбулася на виконання зазначеної Постанови КМУ.
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Також місцевим господарським судом вірно вказано на те, що оскільки дані правовідносини є триваючими (через неповне виконання Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690), мають застосовуватися Положення ЦК України.
Окрім того, п. 2 акту передачі-приймання від 31.07.03 р. сторони передбачили, що в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов’язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок Підприємства.
По-друге, оскільки апеляційна судова інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування норм ЦК України через тривалість правовідносин, відповідно до статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов’язків), якими відповідно є: 1. Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. 3. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. 6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.
Зважаючи на те, що юридичними фактами є конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин, Постанова КМУ від 15.05.03 р. №690 у розумінні зазначеної статті, апеляційним судом розцінюється як юридичний факт, а відтак судом першої інстанції вірно застосовано норми ст.519 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007р. у справі №12/605 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Отже, суд апеляційної інстанції залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ДАК “Хліб України” на рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2007р. у справі № 12/605 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007р. у справі № 12/605 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 12/605 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.
Головуючий суддя
Судді
09.10.07 (відправлено)