Справа №2-а-1757/10

                                               П О С Т А Н О В А

                                             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року  суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни,  суд,-

                                                           В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до  суду з позовом про  визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни, починаючи з 01 січня 2009 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно до законодавства має статус “дитини війни”. Відповідно до ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” ( в редакції, що діяла в 2007 році)  мав право на щомісячну державну допомогу у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до Закону України  "Про загальнообов"язкове державне пенсійне  страхування" мінімальний  розмір  пенсії за віком  встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" у розмірі 498 гривень з 01.10.2008 року, а Законом "Про Державний бюджет України на 2009 рік"  встановлено, що в 2009 році прожитковий мінімум встановлений у розмірі, що діяв в грудні 2008 року.  Незважаючи на рішення Конституційного Суду України за 2007,2008 роки, якими визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач продовжував у 2009 році виплачувати щомісячну державну допомогу як "дитині війни" у розмірі 10% відповідно до постанови КМ України  №530 від 28.05.2008 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність,  підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву про слухання справи у його відсутність. В письмових запереченнях вимоги позовної заяви не визнав. Зазначив, що в 2009 році позивач отримував щомісячну державну допомогу  як дитина війни відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної категорії громадян. Тому відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати  щомісячної державної допомоги позивачу як дитині війни за 2009 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.  

Позивач відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується  паспортом  громадянина  України, а також  записом у  його пенсійному посвідченні  НОМЕР_1

За Положенням про управління  Пенсійного фонду  України в районах, містах і районах у містах, затвердженого  постановою Правління ПФУ  від  25.02.08 за №5-5,  міське управління  є юридичною особою,  до компетенції якого  віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.  

Згідно ст.6 Закону Укораїни "Про соціальний захист дітей війни" ( в первісній редакції 2004 року, яка є чинною, починаючи з 22.05.2008 року по теперішній час) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 28 Закону "Про загальнообов"язкове державне пенсійне  страхування" від  09.07.03р. за № 1058-1У із змінами визначено, що  мінімальний  розмір  пенсії за віком  за наявності у чоловіків -25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно п.41 пп.2 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких   законодавчих актів України” редакція статті 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, що існувала до 01.01.2008 року втратила свою чинність та викладена в новій редакції, яка передбачала державну допомогу "дітям війни" у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної категорії громадян.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп  визнано такими, що невідповідають Конституції (є некоституційними) положення, зокрема, пункту 41 підпункту 2 розділу ІІ  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до п.6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

В зв'язку з вказаним Рішенням втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, яка діє й на теперішній час, згідно якої діти війни мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 58 Закону  "Про  Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"." від  28.12.2007р.  прожитковий мінімум для осіб що втратили працездатність  становив з  1 січня  - 470 грн.; з 1 квітня – 481 грн.; з 1 липня –482 грн.; з 1 жовтня – 498  грн.

В  2009 році  відповідно  до  ст. 54  Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік " від 26.12.08  його розмір  було визначено на рівні  грудня  місяця 2008 року.

Оскільки відновлена попередня редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому розмір щомісячного підвищення пенсії  дітям війни у 2009 році підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтєю 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється   на пенсійні правовідносини, оскільки їх розмір відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Тому  суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної державної допомоги, починаючи з 01 січня 2009 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни”, починаючи з 01 січня 2009 року  відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

В своїй заяві позивач просив визнати  неправомірною бездіяльність  відповідача щодо ненарахування  та невиплату  щомісячного підвищення пенсії   в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2009 року. Суд не може погодитися з вимогами щодо визнання бездіяльності неправомірною з таких підстав.

Так, судом було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну допомогу як “дитині війни” у зменшеному розмірі, тобто  здійснював  певні дії, а не бездіяльність. Тому суд, на підставі ст. 21ч.2  КАС,  виходить  за межі позову, задовольняє позов частково, та, враховуючи наведене, визнає саме дії відповідача неправомірними щодо  відмови здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни”, починаючи з 01.01.2009р. відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум .

Вимоги  про зобов"язання  відповідача  щомісяця провадити нарахування та виплату  позивачу щомісячної державної допомоги до пенсії як “дитині війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може визначати відповідачу зобов'язання на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення (збільшення) шляхом внесення змін до закону.

На підставі ст.3, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону "Про загальнообов"язкове державне пенсійне  страхування", Рішення  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп, ст.8 Конституції України, ст.58 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, ст.54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, керуючись ст.ст.8,9,11,21,-71,99,94,159-163,167 Кодекса адміністративного судочинства України, суд,-

                                                          ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка щодо відмови у нарахунку і виплаті щомісячної державної допомоги дітям війни ОСОБА_1  відповідно до ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії  за віком, починаючи з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року.

Зобов'язати Управління  Пенсійного фонду України у місті Авдіївка здійснити  нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1  відповідно до вимог ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються до апеляційного адміністративного суду Донецької області через Авдіївський міський суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:  

Справа № 2-а-1757/10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           29 квітня  2010 року суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П.,  розглянувши  справу за адміністративним позовом:

          ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни,   суд  -

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся до  суду з позовом про  визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни, починаючи з 01 січня 2009 року,  та  направила  заяву про розгляд справи за її відсутності.  

           Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. До суду надав заперечення проти позову та  просив справу розглянути у відсутність представника відповідача.

            Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

            Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

            Виходячи з наведеного, керуючись  ст.122  КАС України,

УХВАЛИВ:

            Розгляд  справи  за  адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги  неправомірною,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни - здійснити в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі документів.

           Суддя: