ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"15" червня 2006 р. | Справа № 14/53-06-1640 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Л. І.Бандури
суддів : Л. В.Поліщук, В. Б.Туренко
при секретарі судового засідання : Г.В. Селіховій
за участю представників сторін:
від позивача –С.Ф. Корнієнко, Н.І. Астахова
від відповідача –А.В. Шуваєва, С.І. Кострюкова
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі
на постанову господарського суду Одеської області від 04.04.2006р.
у справі № 14/53-06-1640
за позовом ВАТ „Одеський торговий дім”
до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі
про скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
27.12.2005р. СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області здійснила камеральну перевірку ВАТ „Одеський торговий дім” з питання достовірності нарахування ПДВ за листопад 2005р. згідно з податковою Декларацією з податку на додану вартість і за її результатами склала акт №980/13-32.4/23862916/2. В ході перевірки виявлено заниження суми податку на додану вартість на 44655.6 грн., яке полягало в тому, що підприємство задекларувало в р.1 податкової Декларації з ПДВ за листопад 2005 р. „обсяги поставки” без ПДВ в сумі 1339668 грн.
На підставі акту перевірки, 17.01.2006 р. СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняла податкове повідомлення–рішення №00000101320/0 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 44655,6 грн., штрафним санкціям на 2232,78 грн.
Не погодившись з названим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до господарського суду з позовом про його скасування, оскільки заниження податкового зобов’язання в результаті допущеної описки не відбулося, тому що податкове зобов’язання і податковий кредит не змінилися.
Заперечуючи проти позову податкова служба послалась на ті ж обставини, які зазначені в акті перевірки.
Постановою господарського суду Одеської області від 04.04.06р. (суддя Н.О. Горячук) позов задоволено в повному обсязі, податкове повідомлення –рішення СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області від 17.01.2006 р. № 00000101320/0 скасовано. Ухвалюючи рішення суд виходив із того, що роздруківка валових доходів позивача та реєстр податкових накладних за листопад 2005р. свідчать про правильність нарахування податкового зобов’язання в податковій Декларації по ПДВ за листопад 2005р. Крім того, суд зазначив, що штрафні санкції, згідно з п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовуються за умови заниження податкового зобов’язання, що в даному випадку не мало місця.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, яка є правонаступником СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області, не погодившись з постановою суду, після подачі заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховані вимоги п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 Закону України „Про ПДВ”.
ВАТ „Одеський торговий дім” вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду такою, що відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування судового рішення, виходячи із наступного:
Відповідно до п. п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ВАТ „Одеський торговий дім” 19.12.2005 р. подало до СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області податкову Декларацію з податку на додану вартість за листопад 2005 р. В названій Декларації, згідно з п. п. 7.3.1 п.7.3, п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємство задекларувало в рядку 1 обсяги поставки (без ПДВ) в сумі 1339668 грн., ПДВ 20% - 223278 грн., в рядку 10.1 задекларовано придбання товарів без ПДВ в сумі 586385 грн., ПДВ 20% - 117277 грн.
30.12.2005р. позивач направив податковому органу лист, в якому повідомив, що в рядку 1 колонки А податкової Декларації з ПДВ за листопад 2005 р. помилково відображена сума обсягів поставки з урахуванням податку на додану вартість, тобто збільшено об’єкт оподаткування ПДВ на 223278 грн. При цьому, було надано уточнюючу податкову Декларацію з ПДВ за листопад 2005р. та роздруківку валових доходів і реєстр податкових накладних за листопад 2005р., що підтверджують цю помилку. Названий лист разом з додатками отримано податковою службою 30.12.05 р.(а.с.17).
П.6.1.4 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.3.2001 р. №110, з подальшими змінами встановлено, що у разі коли контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов’язання, і самостійно донараховує суму податкового зобов’язання, такий платник податків зобов’язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”) сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків суми донарахованого податкового зобов’язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за весь строк недоплати, незалежно від кількості періодів, що минули. Це положення передбачено і п. п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до п. п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Оскільки, фактичний обсяг поставки за листопад 2005р. складає 1 116390 грн., ПДВ –223278 грн., обсяг придбання товарів за листопад 2005р. складає 586385 грн., ПДВ –117277 грн., до бюджету підлягає сплаті 106001 грн., то допущена арифметична помилка не призвела до заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість за листопад 2005р. і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування податкового зобов’язання по ПДВ.
Згідно зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, задовольнивши позовні вимоги, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, а саме:
судові витрати у т.ч. 118 грн. на ІТЗ судового процесу стягнув з Державного бюджету України, тоді як, відповідно до ч.1 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, вичерпний перелік яких встановлений частиною 3 цієї статті і розширеному тлумаченню не підлягає. До складу витрат, пов’язаних з розглядом справи не належать витрати на ІТЗ судового процесу. Таким чином, згідно зі ст.94 КАС України, слід відшкодувати з Держбюджету України лише судовий збір (держмито) в сумі 85 грн., сплачений при поданні даного позову.
Зазначені обставини є підставою для зміни судового рішення, відповідно до ст.201 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Одеської області від 04.04.2006р. у справі № 14/53-06-1640 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови в слідуючій редакції:
„Стягнути з Держбюджету України на користь ВАТ „Одеський торговий дім” витрати по держмиту в сумі 85грн. через УДК в Одеській області.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Л. І. Бандура
Суддя Л. В. Поліщук
Суддя В. Б. Туренко