У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

31 серпня 2010 року                                                                 м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Лихути Л.М.,

Левченка Є.Ф.,   Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Миронівської міської ради, Миронівського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області, третя особа – приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального     округу – Захарченко Н.Ф.,  про визнання приватизації та договору дарування недійсними,

в с т а н о в и л а:

У липні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з народження (1971 рік) разом з батьками, братом і сестрою був зареєстрований проживав у квартирі АДРЕСА_1.

У 1982 році померла його мати, і батько - ОСОБА_8 одружився з ОСОБА_6, яка стала проживати разом з ними.

У 1993 році він одружився та з цього часу у квартирі не проживав.

Після смерті у 2008 році батька він дізнався, що спірна квартира була приватизована ОСОБА_8 і ОСОБА_6 та у подальшому подарована ОСОБА_5

Посилаючись на те, що квартиру було приватизовано без його участі, ОСОБА_4 просив визнати приватизацію квартири недійсною та визнати недійсним договір дарування квартири.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1. Скасовано свідоцтво про право власності на квартиру, видане на ім‘я ОСОБА_8 і ОСОБА_6 Визнано недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_8,   ОСОБА_6 та          ОСОБА_5 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 червня 2009 року зазначене судове рішення скасовано та у позові відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.    

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 17 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:   Л.М. Лихута  

  Є.Ф. Левченко

Ю.Л. Сенін