Справа № 2 -329/10

        Р І Ш Е Н Н Я

                                                                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    15 вересня 2010 року                                                                                                  м. Перечин

    Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

        головуючого - судді Чепурнова В.О.,

        при секретарі — Багара Н.М.,  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов ' язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни» за 2007-2010 роки в сумі 4258, 30 грн., -

                   В С Т А Н О В И В :

    Позивачка звернулася з позовом до суду, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01 липня 2007 року до 30 серпня 2010 року та зобов ' язати Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі виплатити недоплачену у                2007 - 2010 роках щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни» в сумі                  4258,30 грн.

    Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV вона належить до соціальної категорії “Дитина війни”. Згідно ст. 6 цього Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007 - 2010 роках така допомога їй не виплачувалася, при цьому, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому така щомісячна державна соціальна допомога мала їй виплачуватися.

    У судове засідання позивачка не з ' явилася, однак подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без її участі.

    Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу без участі представника управління, а також зазначив, що Законом України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Позивачка інвалідом не визнана, тому їй така надбавка у 2007 році не нараховувалась і не виплачувалась. Починаючи з 2008 року щомісячна надбавка позивачці, як дитині війни, нараховується і виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та ці положення втратили чинність. Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” не передбачені виплати відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тож підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення, не має. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

    Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №  2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення позивачки, така є дитиною війни та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від     18 листопада 2004 року № 2195-ІV.

    Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195 – ІV на 2007 рік зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.

    Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивачка мала правові підстави для нарахування підвищеної пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.    

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, а оскільки дане рішення зворотної дії в часі не має,  тому за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє, а решту позову вважає обґрунтованою.

      Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно, дія цієї норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" соціальні пільги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком «Дітям війни» не скасовані, тому вимоги позивачки про виплату підвищення за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підлягають задоволенню.    

    Доводи представника відповідача щодо відсутності законодавчого регламентування механізму нарахування вищевказаного підвищення до пенсії суд не бере до уваги, оскільки це не може бути підставою для невиконання державою взятих на себе зобов'язань, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.

    Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Разом з цим, ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

     Отже, з урахуванням того, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що саме цю норму слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни.

      Статтею 256 ЦК України передбачено, що цивільний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ст.257 ЦК України передбачено, що для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу особи встановлюється трьохрічний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Крім цього, згідно ч. 2 ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05листопада 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження строком. Частиною 2 статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.    

    Враховуючи те, що законом не передбачено подання заяви пенсіонером або іншої форми його волевиявлення для отримання підвищення до пенсії, тому обов'язок виплати покладається на органи Пенсійного фонду України.

    Разом з цим, суд беручи до уваги те, що порушення прав позивачки тривало з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 липня 2010 року, а також те, що вік позивачки є похилим, така відноситься до вразливих верств населення, які обмежені у засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, що перешкоджає своєчасній правовій їх обізнаності, з огляду на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, приходить до висновку, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду.

        За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі слід стягнути на користь позивачки недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09 липня 2007 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року (до кінця бюджетного періоду), з 22 травня 2008 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2008 року (кінець бюджетного періоду), з 01 січня 2009 року (початок бюджетного періоду) по 31 грудня 2009 року (кінець бюджетного періоду) та з 01 січня 2010 року по 30 серпня 2010 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням фактично виплачених сум.

      Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку ст. 88 ЦПК України.

      Керуючись ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України,  рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, ст. ст.  1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, ст. 58, п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України” на 2007 рік” від 19.12.2006 року, п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, ст. 52 розділу VI Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року, суд , -    

                                                                           В И Р І Ш И В :

                Позов задовольнити частково.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з                    22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 30 серпня 2010 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням фактично виплачених сум.  

    В решті позовних вимог – відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

    Головуючий:                                                                                   Чепурнов В.О.