Справа № 2-124/10

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2010 року                 Турійський районний суд Волинської області

в складі: головуючого     судді   Овсієнка А.А.

при секретарі                 Гаврилюк Н.В.

з участю: позивача             ОСОБА_1

представника позивача   адвоката ОСОБА_2

відповідача                 ОСОБА_3

третьої особи                 Мороз Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Мороз Людмила Костянтинівна, про визнання заповіту частково недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, покликаючись в обґрунтування своїх вимог на наступне.

 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_5 і після її смерті відкрилася спадщина.

Являючись спадкоємцем першої черги за законом, позивач звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак дізнався, що ОСОБА_5 ще у 2004 році все своє майно заповіла відповідачу ОСОБА_3

Таке волевиявлення заповідача позивач вважає помилковим, оскільки при житті ОСОБА_5 неодноразово зазначала про свій намір залишити після своєї смерті саме йому, а не відповідачу, житловий будинок в с.Заячівка Ковельського району Волинської області. У зв’язку з цим ОСОБА_1 просив на підставі ст.215 ЦК України визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 в частині включення до нього заповідального розпорядження щодо іншого, окрім квартири, належного спадкодавцю майна, як такий, що вчинений під впливом помилки.

У своєму письмовому запереченні проти даного позову ОСОБА_3 вказує на те, що оспорюваний заповіт було складено з дотриманням вимог чинного законодавства і він відповідає внутрішній волі заповідача. Таким чином, вважаючи позов ОСОБА_1 безпідставним, відповідач просить суд відмовити в його задоволенні.

В ході судового розгляду позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, та ствердили наведені у позовній заяві факти.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав з підстав, зазначених у поданому ним письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши надані ними докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Відповідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. При цьому, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з п.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка постійно проживала в с.Заячівка Ковельського району Волинської області (а.с.8) і після її смерті відкрилася спадщина.

Та обставина, що позивач ОСОБА_1 дійсно являється сином померлої ОСОБА_5, а отже є її спадкоємцем першої черги за законом, об’єктивно підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.7).

    При житті ОСОБА_5 все своє майно та майнові права заповіла відповідачу ОСОБА_3, що вбачається з наявного у справі заповіту від 02 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу          Мороз Л.К. (а.с.22).

При цьому, як пояснила третя особа приватний нотаріус Мороз Л.К., даний заповіт було складено та посвідчено у приміщенні нотаріальної контори в м.Ковель Волинської області. Підписанню заповіту передували перевірка особи заповідача та її дієздатності, ознайомлення спадкодавця з текстом документа, роз’яснення останній змісту ст.ст.1241, 1254 ЦК України. Заповідач ОСОБА_5 не виявляла ознак хворобливого стану, її волевиявлення було чітким та зрозумілим і без спотворення знайшло своє відображення у тексті заповіту. При цьому, будь-який сторонній вплив на заповідача під час складання заповіту та його підписання був відсутній.

Такі пояснення третьої особи об’єктивно підтверджуються оглянутим судом журналом обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій та реєстром для реєстрації нотаріальних дій за 2004 рік, згідно з якими посвідчення заповіту ОСОБА_5 дійсно мало місце 2 серпня 2004 року в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Мороз Л.К. в м.Ковель.

Вищевказані докази тим самим повністю спростовують доводи позивача про те, що оспорюваний заповіт було посвідчено за місцем проживання заповідача.

При цьому, як вбачається з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,         ОСОБА_9, ОСОБА_10, заповідач ОСОБА_5 при житті взагалі не ділилася з будь-ким із них своїми намірами розпорядитися власним майном після смерті.

Таким чином, позивачем не наведено жодного неспростовного доказу на підтвердження того, що викладене у заповіті волевиявлення заповідача ОСОБА_5 щодо розпорядження всім майном та правами на користь свого сина ОСОБА_3 було помилковим та не відповідало її дійсній внутрішній волі, хоча, відповідно до вимог ч.1           ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене суд вважає недоведеними ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і тому відмовляє в задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України покладає на позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, п.3 ст.203, ст.1233, ч.ч.1, 2 ст.1236 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту частково недійсним.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий