Справа № 2 – 168/10  

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2010 року                     Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого судді Овсієнка А.А.

при секретарі Ганюк З.Ю.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

          представника третьої особи Книша А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного комунального підприємства «Експрес», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Турійська районна рада Турійського району Волинської області про стягнення 40150 грн. моральної  шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Як зазначено у позовній заяві, 12 грудня 1966 року ОСОБА_3, працюючи в Державному комунальному підприємству «Експрес», отримав виробничу травму і як внаслідок - довічну інвалідність.

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 14 лютого 1997 року було стягнуто з Державного комунального підприємства «Експрес» на користь ОСОБА_3 щомісячно по 60 грн. 68 коп. шкоди, завданої трудовим каліцтвом, однак, присуджені до стягнення суми з вини відповідача виплачувалися несвоєчасно.

Оскільки з 1966 року відповідачем не вживалося жодних заходів, спрямованих на своєчасну виплату позивачу сум відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом, ОСОБА_3 в своїй позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність Державного комунального підприємства «Експрес» щодо невиплати йому своєчасно та у повному обсязі такого відшкодування, а також стягнути з Державного комунального підприємства «Експрес» на його користь 40150 грн. моральної шкоди.

    Відповідачем письмових заперечень проти позову не подано.    

    В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі та з підстав, зазначених у позовній заяві, при цьому також ствердив наведені у позовній заяві факти.

    Представник третьої особи Книш А.М. покликаючись на те, що рішення суду у даній справі не може вплинути на права та обов’язки Турійської районної ради щодо позивача чи відповідача, заперечив будь-яке відношення Турійської районної ради до предмету спору.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим судом визнано за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника Державного комунального підприємства «Експрес».

    Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи Книша А.М., дослідивши подані позивачем письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Так, судом встановлено, що 12 грудня 1966 року ОСОБА_3, працюючи теслею в Турійському райпобуткомбінаті, правонаступником якого є Державне комунальне підприємство «Експрес», отримав виробничу травму (а.с.7).

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 14 лютого 1997 року було стягнуто з Державного комунального підприємства «Експрес» на користь ОСОБА_3 1341 грн. 68 коп. та щомісячно, починаючи з січня 1997 року, по 60 грн. 68 коп. шкоди, завданої трудовим каліцтвом (а.с.4).

За даним рішенням було видано відповідний виконавчий лист № 2-26/97 про стягнення з Державного комунального підприємства «Експрес» на користь ОСОБА_3 щомісячно по 60 грн. 68 коп. шкоди, завданої трудовим каліцтвом (а.с.3), який позивачем у встановленому законом порядку пред’являвся до примусового виконання до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з наявних у виконавчому листі відміток, присуджені до стягнення суми щомісячних платежів стягувалися  у примусовому порядку з певною затримкою. Зокрема, платежі за період з 1 січня 1997 року по 1 липня 1998 року в сумі 1092 грн. 24 коп. виплачено 30 червня 1998 року,  за період з 1 липня по 1 жовтня 1998 року в сумі 182 грн. 04 коп. виплачено 7 жовтня 1998 року, за період з 1 жовтня 1998 року по 1 червня 1999 року в сумі 485 грн. 44 коп. виплачено 4 червня 1999 року, за період з 1 червня по 1 серпня 1999 року в сумі 121 грн. 36 коп. виплачено 13 липня 1999 року, за період з 1 серпня по 23 жовтня        1999 року в сумі 167 грн. 60 коп. виплачено 16 серпня 2001 року. Заборгованість за період з 24 жовтня 1999 року по 31 березня 2001 року в сумі 1349 грн. 40 коп. виплачена 17 листопада 2008 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України           № 137-07/03 від 22 липня 2010 року (а.с.11), Державне комунальне підприємство «Експрес», код ЄДРПОУ 03052303, являється комунальним підприємством і станом на день формування витягу не виключене з реєстру.

Згідно довідки Державного реєстратора № 38 від 2 вересня 2010 року (а.с.58), державна реєстрація припинення Державного комунального підприємства «Експрес» не проводилася.

Таким чином, оскільки діяльність Державного комунального підприємства «Експрес» не припинена у встановленому законом порядку, зазначене підприємство, відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, є діючим, а тому повинно самостійно відповідати за своїми зобов’язаннями.

Як вбачається з вищевказаного виконавчого листа, в примусовому порядку державним виконавцем стягувались із Державного комунального підприємства «Експрес» присуджені судом суми відшкодування. На думку суду, дана обставина вказує на те, що відповідач був спроможний здійснювати такі виплати і саме внаслідок бездіяльності останнього згадані кошти не були виплачені позивачу своєчасно та у повному обсязі.

За таких обставин суд визнає протиправною бездіяльність Державного комунального підприємства «Експрес» щодо невиплати ОСОБА_3 своєчасно та у повному обсязі сум відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Разом з тим, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що компенсаційні виплати, пов’язані із втратою ним професійної працездатності, не здійснювалися відповідачем ще з 1966 року, оскільки, як вбачається зі змісту вищевказаного рішення суду (а.с.4), з 1966 по 1994 рік включно таке відшкодування виплачувалось відповідачем належним чином, а з 1994 року по 1996 рік також своєчасно, однак без врахування індексації.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, та обумовлених цим наслідків у вигляді невиправданих затримок у виплаті  позивачу сум відшкодування шкоди, ОСОБА_3 було спричинено певні душевні страждання.

Однак, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер, тривалість та глибину перенесених позивачем душевних страждань, а також вимоги розумності і справедливості, у зв’язку з чим стягує з Державного комунального підприємства «Експрес» на користь ОСОБА_3 5000 (п’ять тисяч) грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору як інвалід другої групи (а.с.9) та від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення ухвалою суду від 29 липня        2010 року (а.с.13), а тому, задовольняючи позов, суд відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України стягує з Державного комунального підприємства «Експрес» в дохід держави                  17 (сімнадцять) грн. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ч.1 ст.23, ч.2 ст.104, ч.1 ст.1167  ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державного комунального підприємства «Експрес» щодо невиплати ОСОБА_3 своєчасно та у повному обсязі шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Експрес» на користь ОСОБА_3 5000 (п’ять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Експрес» в дохід держави         17 (сімнадцять) грн. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий