Справа № 2-434/2010  

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М    У К Р А Ї Н И

28 січня 2010 року    Білоцерківський  міськрайонний суд Київської області в складі:                     головуючого – судді  Гапоненко А.П.,                                        

при секретарях  –       Вергелес І.С., Антко О.С. Балацької Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 3 м. Біла Церква, справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення і вселення в квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з  позовом, в якому зазначила, що являється власником 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Співвласниками інших  2/3 частин зазначеної квартири являються її дочка ОСОБА_3 та неповнолітня онука – ОСОБА_4. 2.09.2009 року дочка ОСОБА_3 уклала шлюб з гр.. ОСОБА_2 і без її відома та згоди поселила його в спільну квартиру. Відповідач ОСОБА_2 став її ображати, вчиняти сварки з нею, а 17.09. побив її та спричинив тілесні ушкодження. Крім цього відповідачі поміняли замок в квартирі, не надали їй ключа чим перешкоджають їй вселитись та користуватись своєю власністю. Тому змушена звернутись до суду з зазначеним позовом, яким просить суд виселити ОСОБА_2 та вселити її в квартиру.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, пославшись на обставини та підстави, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник за дорученням позов не визнали, надали суду письмові заперечення та пояснили суду, що вона  та її неповнолітня дочка являються співвласниками зазначеної квартири і їм належить на праві власності 2/3 частини двокімнатної квартири, користуються більшою кімнатою, а позивач меншою розміром кімнатою. З ОСОБА_2 спочатку проживали в цивільному шлюбі у зазначеній квартирі, а згодом 2.09.2009 року зареєстрували шлюб і він проживає в квартирі як член її сім’ї. Позивач спочатку не заперечувала проти проживання в спільній квартирі ОСОБА_2, а згодом стала конфліктувати з її сім’єю,  вчиняє сварки та намагається виселити із квартири її чоловіка ОСОБА_2 Позивача ніхто не позбавляв права проживати та користуватись квартирою, у неї єсть  ключ от вхідних дверей, але вона умисно стала проживати у старшої дочки. Відповідач не заперечує проти вселення позивача в квартиру.

Відповідач  ОСОБА_2 також позов не визнав із тих же підстав, дав аналогічні пояснення по справі.

              Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 і її дочці ОСОБА_4, що підтверджено копією свідоцтва про право власності № 27280 від 4.11.1999 року. Відповідач ОСОБА_2 являється чоловіком співвласника квартири ОСОБА_3, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб ( а.с. 23) і відповідно членом її сім’ї. Між позивачкою та відповідачами стали виникати сварки під час яких позивач отримала легкі тілесні ушкодження, перебувала в Білоцерківському ПНД ТО з діагнозом розладу особистості та поведінки органічного походження, що підтверджено письмовими матеріалами справи. Позивачка стверджує, що після заміни замка вхідних дверей в квартиру їй не дали ключа і вона не має можливості користуватись квартирою. Відповідачі стверджують, що у позивача є ключ от вхідних дверей, але не заперечують проти задоволення позову в частині її вселення.

    Згідно ст.317 ЦК України, право власності являє собою право на володіння, користування та розпорядження майном, при чому відповідно до Конституції України та ст.387 ЦК України, захист право власності забезпечується державою.                

В суді ж встановлено, що позивач не проживала в квартирі по причині складених неприязнених стосунків та перебування її в лікарні, заміни замка в квартирі із об’єктивних причин,  в результаті чого не змогла без перешкод вселитись в квартиру, а тому вимушена була  проживати у старшої дочки, де проживає на даний час.                         Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто вимагати поновлення порушеного його права власності.

    Таким чином, враховуючи, що позивач як співвласник спірної квартири позбавлений права користуватись нею, а саме не має вільного доступу до неї, позов в частині вселення та усунення перешкод в користуванні житлом  підлягає задоволенню.    

            Відповідно до ст.150 Житлового Кодексу України, ст.319 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право володіти, користуватись та розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.                

            Відповідно до ст.ст.156, 64ч.2 ЖК України до членів сім’ї власника квартири відносяться  чоловік (дружина) власника, їх діти та батьки , якщо вони постійно проживають разом з власниками і ведуть спільне господарство, тобто відповідач ОСОБА_2 являється членом  сім’ї ОСОБА_3 і проживає в квартирі на правових підставах.

    Згідно ч. 1ст.405 ЦК України члени  сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.                

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили факт виниклих неприязнених стосунків між позивачко і відповідачами та факт сварки між ними 17.09.2009 року, що не може бути підставою для виселення без надання іншого жилого приміщення.

    У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не надала суду доказів як на підставу свої вимог в частині виселення відповідача ОСОБА_2 з квартири без надання іншого жилого приміщення, тому в цій частині позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 317,319,387,391, 405 ЦК України, ст.ст. 150,156 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1

В решті позовних вимог відмовити.

Звільнити сторони від сплати державного мита.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя