Справа № 2а- 71/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року Буринський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Комлєвої В.С.
при секретарі Божок В..М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Буринському районі про визнання дій про відмову в перерахуванні пенсій по інвалідності неправомірними та про перерахунок та виплату пенсії
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Буринського районного суду Сумської області з позовом до відповідача, УПФУ в Буринському районі Сумської області, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі по відмові в перерахунку пенсії неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі провести перерахунок пенсії позивачу, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду ІІ групи, та просить зобов'язати УПФ в Буринському районі за період з квітня 2008 року по 01.01. 2010 року виплатити йому недоплачені кошти.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Управління пенсійного фонду України в Буринському районі Баран В.В. позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з того, що при здійсненні повноважень в сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач керується нормативними актами Кабінету Міністрів України, які відповідно до ст. 117 Конституції України є обов'язковими до виконання. Так, приймаючи постанову від 03.01.2002 р. за № 1 "Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»КМ України діяв в порядку, в межах і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Пунктом 2 цієї постанови КМ України установив, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини 4 ст. 54 та додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91коп.
Щодо додаткової пенсії, то відповідач зазначає, що додаткова пенсія відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеним постановою КМУ від 19.03.1996р. № 342 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 01 березня 1996 року та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 березня І996 року" та постановою Кабінету Міністрів від 26.07.1996р № 831 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вислухавши сторони дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, 1 категорії, є інвалідом ІІ групи і тому перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області і отримує пенсію, передбачену ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XII від 28.02.1991 (надалі -Закон № 796-XII) та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, передбачену ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 3 січня 2002 р. N 1 та постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 р. № 831 відповідно, що підтверджується копіями посвідчень, наявних в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення, щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.
Статтею 49 Закону України №796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді:
а)державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4. ст. 54 Закону України №796 у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України №796 особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 2 групи –75 % мінімальної пенсії за віком.
Що стосується правомірності нарахування пенсії передбаченої ч.4 ст. 54 ч.1 ст.50 Закону України №796 у 2008 році, суд виходить з наступного.
За період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. відповідач проводив нарахування пенсій , передбачених ч.4 ст. 54, ч.1 ст. 50 Закону України №796 відповідно до положень даних статей, в редакції Закону від 28.12.2007 р. А саме стаття 54 Закону України №796 була змінена та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Нова редакція статті 50 Закону України №796 встановлювала, що особам віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю у розмірах: інвалідам ІІ групи – 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 67 даного Закону передбачає, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст.. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункт 7 пункту 19, пункти 20-22,24-34, підпункти 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо нової редакції тексту ст.. 50, та ч.3,4 ст. 54 Закону України №796.
На підставі вище викладеного суд прийшов до висновку, що відповідач з 15.04.2008 року по 22. 05.2008 р. правомірно проводив нарахування пенсій позивачу відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України"
З 22.05.2008 року пенсія, передбачена ч.4 ст. 54 Закону України №796, позивачу нараховувалася з розрахунку передбаченого постановою КМУ №1, а з 01.07.2008 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 р.
Нарахування додаткової пенсії проводилося з розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Зі статей 50, 54 Закону України №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.З ст. 67 Закону України №796-ХП у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 р. №107-У1 “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн; з 1 квітня - 481 грн; з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають ч.І ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України №796, ч.І ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги ч.5 ст. 54 Закону України №796-ХП, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильською катастрофою визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановлювати зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином з 22.05.2008 р. .дії відповідача, щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсій передбачених ч.4 ст. 54 та ч.І ст. 50 Закону України №796 з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.І ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Конституції та законів України.
Щодо правомірності нарахування та виплати позивачу пенсій передбачених ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України №796 у 2009 році, суд виходить з наступного.
У 2009 році до ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України №796 зміни внесені не були, дані статті чинні в редакції, що діяла до 01.01.2008 року.
Отже відповідач повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію на оздоровлення, згідно із Законом України №796, відповідно до вимог ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54 даного Закону.
Відповідно до ст. 54 Закону України №796 у 2009 році, прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Статтею 58 Закону України від 28.12.2007 р. №107-У1 “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином з 01.01.2009 року дії відповідача, щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсій передбачених ч.4 ст. 54 та ч.І ст. 50 Закону України №796 з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.І ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Конституції та законів України.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги, щодо періоду за який повинен бути проведений перерахунок пенсії, підлягають задоволенню частково. А саме перерахунок пенсії повинен бути проведений з 22.05.2008 року по 01.01 2010 року , як про це просить позивач .
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги щодо визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті позивачу, у зв'язку із її перерахунком не підлягають задоволення, оскільки здійснення перерахунку пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України.
Не підлягають задоволенню і вимоги відповідача, щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності , оскільки, відповідно до ст. 83 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяною життю або здоров'ю громадянина
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст 8,10,11,12, 17,69,94,158, 160-163,167,170,186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України Про державні бюджети на 2008-2009 роки, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Буринському районі Сумської області по відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1 незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Буринському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, передбаченої ч.4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» за період з 22.05.2008 року по 01.01.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий: