Справа № 2- 1163/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23.09.2010 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

                Головуючого -     судді Дворніченка В.І.

                при секретарі     Дорда Д.В.

                за участі позивачки ОСОБА_1,

                відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із уточненою вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 72451 грн,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 із уточненими вимогами про стягнення заборгованості за аліментами із урахуванням індексації та нарахованої пені.

Позов мотивовано тим, що за рішенням суду із відповідача стягуються аліменти на користь позивачки на утримання двох дітей. За два роки зросли ціни, комунальні платежі та послуги, інфляція. Сімейним кодексом передбачена індексація розміру аліментів визначених судом у твердій грошовій сумі згідно із законом про індексацію грошових доходів населення. Заборгованість за аліментами станом на 01.06.2010 року складає 14649,25 грн. ч.1 ст.190 СКУ встановлено право одержувача аліментів на стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За розрахунками аудиторської фірми сума боргу станом на червень 2010 року складає 72541,57 грн із урахуванням пені та індексації.

В поданому суду запереченні відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи заперечення тим, що рішенням суду із нього стягувалися аліменти в розмірі 1000 гривень щомісячно. Виконавчий лист виданий за рішенням суду був направлений до відділу ДВС у Виноградівському районі, а державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на контроль своєчасної сплати аліментів, встановлення заборгованості, попередження боржника про суму заборгованості тощо. Вважає, що нарахування пені має здійснюватись із дати визначення заборгованості, повідомлення державним виконавцем боржника про її наявність та про строк погашення. Облікову картку про заборгованість по аліментам отримав 12.08.2010 року, тому із цієї дати повинна нараховуватись пеня. Розрахунок індексації заборгованості по аліментах не визнає на тій підставі, що такий не відповідає вимогам законодавства і звертає увагу суду, що згідно облікової картки відділу ДВС сума індексації становить всього 146,39 грн. Вина його у невиконанні рішення суду відсутня, оскільки це було зумовлено його матеріальним та сімейним станом, станом здоров’я. Пеня нарахована неправильно, оскільки нарахування такої мало проводитися із дати визначення заборгованості – 12.08.2010 року.

Позивачка ОСОБА_1 під час розгляду справи повністю підтримала уточнені вимоги позову та просила такі задовольнити на підставах, вказаних у позовній заяві та стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за аліментами із урахуванням індексації аліментів у твердій грошовій сумі, а також пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а всього 72541 грн, та відшкодувати судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 у запереченні на позовну заяву та під час розгляду справи вимоги позову не визнав повністю, заперечив проти їх задоволення в повному обсязі, пояснивши, що вважає, що в його діях відсутня вина, оскільки на час прийняття рішення суду про стягнення із нього аліментів у твердій грошовій сумі він подав суду довідку про місце роботи. Стверджує, що причиною допущення заборгованості стали його матеріальний та сімейний стан, а саме, його щомісячний сталий дохід становить в середньому 1200-1300 грн. На його утриманні є непрацездатні батьки. Він хворіє, має захворювання по зору та бронхіт, витрачає кошти на лікування. Тому вина його відсутня. Стверджує, що в період із серпня по грудень 2008 року він передава особисто позивачці гроші в рахунок сплати аліментів, а саме в розмірі 500 грн, а ще робив дітям подарунки, купував одяг. Тому просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу по аліментах із урахуванням індексації та пені.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала позицію відповідача та додала, що підстав для стягнення заборгованості по аліментам немає, оскільки сума боргу сторонами не оспорюється, така визначена державним виконавцем і її стягнення повинно здійснюватися в рамках виконавчого провадження. Індексація проведена аудитором не у відповідності до закону, пеня нарахована неправильно, оскільки повинна нараховуватися із дати визначення заборгованості – 12.08.2010 року. Через вказані у запереченні обставини вина платника у виникненні заборгованості відсутня. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив наступне.

Рішенням Виноградівського районного суду від 21.07.2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів із відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей в розмірі по 500 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи із 25.06.2008 року. 28.07.2008 року судом видано Виконавчий лист. Зі змісту рішення встановлено, а сторонами підтверджено ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 брав участь у судовому розгляді справи, був присутній у судовому засіданні та не заперечив проти задоволення вимог позивачки. Рішення відповідачем не оскаржено, таке набрало законної сили 23.08.2008 року.

Позивачкою ОСОБА_1 в суді доведено, а відповідачем ОСОБА_2 визнано той факт, що останній має заборгованість перед позивачкою по сплаті аліментів за вказаним рішенням суду.

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені судом факти, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, нормами ЦК України.

У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Таким чином, на аліменті грошові зобов’язання, що виникли з рішення суду, в силу ч.5 ст.11 ЦК України поширюються загальні положення про зобов’язання, встановлені розділом першим книги п’ятої Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст.ст.526, 530, 610, 612 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до рішення суду. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Розмір та вид відповідальності за прострочення сплати аліментів встановлено ч.1 ст.196 СК України. Так, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимога позивачки про стягнення суми заборгованості по сплаті аліментів в межах строків позовної давності відповідає загальноприйнятому способу захисту цивільного права.

При встановленні суми заборгованості по аліментах суд, крім пояснень сторін, бере до уваги дані Облікової картки про заборгованість по аліментах, виданої державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського РУЮ від 12.08.2010 року №6355, та наданої суду відповідачем ОСОБА_2, оскільки така видана на два місяці пізніше за аналогічну Облікову картку №4456 від 08.06.2010 року, поданою суду позивачкою ОСОБА_1, та відображає стан сплати аліментів у травні, червні та липні 2010 року.

Так, судом на підставі поданих доказів встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачкою по аліментах на утримання дітей становить 14146,25 грн проти заявлених позивачкою у позовній заяві 14649,25 грн.

Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що в період із 25.06.2008 року по 31.12.2008 року він не прострочив сплату аліментів, оскільки передавав кошти в рахунок сплати аліментів на утримання дітей, а також подарунки для дітей особисто позивачці ОСОБА_1 оцінюються судом критично з огляду на те, що обставина про передачу грошей на сплату аліментів у вказаному періоді у розмірі, визначеному судом, категорично заперечена позивачкою та таку відповідач не підтвердив жодними належними доказами.

А відтак, враховуючи, що в ході розгляду справи знайшла часткове підтвердження та обставина, що відповідач боргує позивачці аліменти на утримання дітей за рішенням суду, даний факт не спростовано відповідачем, то вимога позивачки про стягнення із відповідача заборгованості по аліментам є обгрунтованою та підлягає задоволенню частково – в розмірі, встановленому судом.

Разом із тим, розглядаючи вимогу позивачки про індексацію аліментів, що присуджені Рішенням суду від 21.07.2008 року за весь період їх стягнення суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст.184 СК України встановлено, що аліменти, встановлені судом у твердій грошовій сумі підлягають індексації відповідно до закону. Норма має відсильний характер. Правове регулювання індексації грошових доходів населення здійснюється одноіменним законом від 03.07.91 р. № 1282-XII (далі-Закон) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 (далі-Порядок). Статтею другою Закону встановлено перелік об’єктів індексації, до якого, однак, не включено аліменти у твердій грошовій сумі. Даний перелік є вичерпним. Отже, аналіз спеціального закону, що регулює правові відносини у сфері індексації грошових доходів населення, а зокрема, встановлює перелік об’єктів індексації, дає підстави стверджувати, що аліменти у твердій грошовій сумі не віднесені до об’єктів індексації. Таким чином суд приходить до висновку, що вимога позивачки про індексацію аліментів у твердій грошовій сумі, що присуджені Рішенням суду від 21.07.2008 року за весь період їх стягнення, є такою, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Розглядаючи вимогу позивачки про стягнення із відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі, встановленому ст.196 ч.1 СК України, суд прийшов до наступного висновку.

Аналіз ч.1 ст.196 СК України дає підстави стверджувати, що платник аліментів несе відповідальність, встановлену законом у вигляді пені, за несплату (неповну сплату) аліментів за встановлений рішенням суду період (місяць) у розмірі 1% від суми несплачених (недоплачених) аліментів за кожен день прострочення у вказаному періоді. Це пов’язано з тим, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому суд критично оцінює поданий позивачкою на обгрунтування розміру пені доказ - розрахунок пені, проведений аудиторською фірмою - , оскільки такий проведено без врахування вказаного конституційного принципу. Крім того при проведенні розрахунків аудитором не врахована часткова сплата аліментів у травні та червні 2010 року, а пеня за вказані місяці нарахована на повну суму аліментів, що підлягають сплаті щомісячно. Необгрунтованим є також і нарахування пені за 31 день липня 2008 року, оскільки прострочення виконання не може мати місце раніше часу виникнення зобов’язання.

Так, нарахування пені проводиться у випадку прострочення зобов’язання, яке в даному випадку виникає із рішення суду. Як встановлено вище, Рішення суду від 21.08.2008 року про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі (починаючи із 25.06.2008 року) не допущене до негайного виконання, набрало законної сили 23.08.2008 року. Платник аліментів був присутнім на розгляді справи, обізнаним про результат розгляду та задоволення вимог позивачки, що ним визнано. Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку факт прострочення виконання аліментного зобов’язання пов’язаний із датою його виникнення (набрання рішенням законної сили 23.08.2008 року) та із визначеним строком його виконання (щомісячно).

На цій підставі суд вважає, що зобов’язання платника аліментів, що виникло з набранням рішенням суду законної сили 23.08.2008 року, щодо сплати аліментів за період із 25.06. по 30.06.2008 року та в липні і серпні 2008 року слід вважати простроченим в розмірі 2161,25 грн із 24.08.2008 року до останнього числа серпня 2008 року. Таким чином кількість днів прострочення становить сім днів, розмір пені : 7%*2161,25 = 151,29 грн. Зобов’язання щодо сплати аліментів за вересень є простроченим на 30 днів, в зв’язку із чим платник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1%*30*1000 грн=300 грн. Аналогічним є нарахування пені у жовтні-грудні 2008 року і за цей період розмір пені становить 310+300+310=920 грн. Таким чином розмір пені за 2008 рік становить 151,29+300+920=1371,29 грн.

За результатами розрахунків у такий спосіб розміру пені за прострочення виконання аліментних зобов’язань платника у 2009 році такий становить – 1682,55 грн, а у 2010 році в межах заявлених вимог про стягнення пені із січня по травень включно -  753,49  грн.

Таким чином загальний розмір пені за весь період стягнення становить – 3807,33 грн.

Твердження відповідача про те, що вина його у допущенні заборгованості по сплаті аліментів відсутня через низьке матеріальне забезпечення, наявність на утриманні непрацездатних батьків, незадовільний стан здоров’я, оцінюється судом критично. Так, відповідачем належними доказами не підтверджені значні, з його слів, витрати на власне лікування. Крім того у своїх поясненнях відповідач поширює дані обставини, на підтвердження невинуватості за прострочення сплати аліментів за весь період стягнення, не конкретизуючи яка саме обставина і в  який період стягнення унеможливила виконання зобов’язання. Посилання відповідача, як на підставу визнання його невинуватості у порушенні зобов’язання, на часткове виконання ним зобов’язання у період із квітня 2009 року до червня 2010 року в розмірі 501 грн, що було зумовлено розміром його щомісячного доходу, судом оцінюється критично, так як розмір аліментного зобов’язання встановлено рішенням суду у твердій грошовій сумі, рішення відповідачем не оскаржувалося та такий протягом вказаного періоду стягнення міг скористатися правом на зміну розміру аліментів. А відтак суд приходить до висновку про наявність вини платника у порушенні виконання зобов’язання та такий повинен нести цивільну відповідальність, встановлену законом.

Отже, розглянувши цивільну справу на підставі поданих сторонами доказів та в межах заявлених позивачкою вимог, оцінивши подані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про часткову обгрунтованість вимог позивачки, а саме, вимога про стягнення заборгованості по сплаті аліментів підлягає задоволенню частково в розмірі 14146,25 грн, вимога про стягнення неустойки (пені) підлягає задоволенню частково в розмірі 3807,33 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, ст.ст.212-215, ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст.180, 181, 184, 196 Сімейного Кодексу України, –

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів, присуджених Рішенням Виноградівського районного суду від 21.07.2008 року, в розмірі 14146,25 гривень, а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 3807,33 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 209,13 грн судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з наступного дня після його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через даний районний суд.

Головуючий:                                     Дворніченко В.І.