У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа : № 22ц-13069/10 Головуючий 1-ї інстанції: Філіпенко Л.П.
Категорія: 66 Доповідач: Фарятьєв С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Фарятьєва С.О.
суддів – Дронської І.О.,Украінцевої Л.Д.,
при секретарі – Міщенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу за апеляційною скаргою Державного підприємства „Антрацит” на ухвалу Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 серпня 2010 року за скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення та бездіяльність державного виконавця, пов’язані з невиконанням судового рішення, зацікавлена особа відділ державної виконавчої служби (ВДВС) Антрацитівського міського управління юстиції (МУЮ) та Державне підприємство (ДП) „Антрацит”,-
ВСТАНОВИЛА :
В липні 2010 року ОСОБА_1.і ОСОБА_3 звернулись до суду з зазначеною скаргою, в якій просили визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Антрацитівського МУЮ від 29.01.2010 року про зупинення виконавчих проваджень по виконавчому листу №2-701, виданому Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області, про стягнення на їх користь з ДП „Антрацит” моральної шкоди, посилаючись на те, що такі дії державного виконавця порушують їх права.
Ухвалою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 серпня 2010 року вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було задоволено.
В апеляційній скаргзі ДП „Антрацит” просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити заявникам у задоволенні скарги, оскільки вважає , що суд неправильно застосував норми матеріального права.
Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість і законність ухвали суду першої інстанції та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до вимог ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадоаої особи виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що 22 січня 2010 року державним виконавцем ВДВС Антрацитівського МУЮ Луганської області були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення, на підставі виконавчого листу №2-2713, виданого Антрацитівським міськрайонним судом, з ДП „Антрацит” на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 моральної шкоди по 25000 грн., судового збору 8,50 грн. і за надання юридичної допомоги по 350 грн., а всього по 25358 грн. кожному, що пов’язано зі смертю на виробництві в ДП „Антрацит” їх сина ОСОБА_4. Постановою державного виконавця вказаного ВДВС від 29 січя 2010 року вказане виконавче провадження було зупинено в зв’язку з тим, що боржник, тобто ДП „Антрацит” внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на які поширюєьтся дія Закону України „Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.
Задовольняючі вимоги заявників суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова ВДВС Антрацитівського МУЮ про зупинення виконавчого провадження є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Такий висновок суду є правильним, оскільки грунтується на матеріалах справи і вимогах чинного законодавства.
Відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23 червня 2005 року №2711-ІV (далі Закон №2711-IV (2711-15), ч.2 ст. 2, дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пунктом 1.3 статті 1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону N 2711-IV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV ( 606-14 ) ) щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону N 2711-IV його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. Заявники по справі не відносяться до учасників розрахунків; борг ДП „Антрацит” не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії; спірний борг виник унаслідок несплати грошових сум, на які не поширюються норми Закону N 2711-IV ( 2711-15 ) .
В силу ст.308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Антрацит” відхилити, а ухвалу Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий :
Судді :