Справа №22ц-4962/2010 р. Головуючий у суді 1 інстанції Тетервак Н.А.
Доповідач у суді 2 інстанції Хопта С.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Хопти С.Ф.,
суддів: Оношко Г.М., Гуль В.В.,
при секретарі Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства «Чорнобильський радіоекологічний центр» на рішення Іванківського районного Київської області від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства «Чорнобильський радіоекологічний центр», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, невиплаченої частини середнього заробітку за невиплату належних сум при звільненні, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення втрачених грошей,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що в період з 1 серпня 2000 року по 28 січня 2008 року працювала у відповідача головним бухгалтером і була незаконно звільнена, Рішенням Іванівського районного суду Київської області від 27 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 березня 2008 року її поновлено на роботі та стягнуто 38 760 грн. 28 коп. Рішення про стягнення коштів виконано в квітні 2009 року, рішення про поновлення на роботі було виконано лише 1 червня 2009 року.
В уточненій позовній заяві від 02.02.2010 року просила стягнути моральну шкоду за незаконне звільнення 28 січня 2008 року в сумі 6(шість)тисяч гривень, втрачені гроші у вигляді доплат за роботу в зоні відчуження за період з 1 грудня 2008 року по 1 червня 2009 року в сумі 5902 грн. 50 коп., невиплачену частину середнього заробітку при поновленні на роботі в сумі 4485 грн. 40 коп., недоплачену частину заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29 січня 2008 року по 1 червня 2009 року та з 2 по 8 червня 2009 року в сумі 12099 грн. 53 коп. у вигляді коригування при підвищенні окладів у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати в період з січня 2008 року по червень 2008 року, скасувати наказ відповідача від 23.07. 2009 року №163 о/с в частині виплати заробітної плати за всі дні невикористаної основної відпустки та зобов’язати відповідача надати їй відпустку з 05 серпня 2009 року за відпрацьований період з 28 січня 2008 року по 4 серпня 2009 року ,та внести відповідні зміни в наказ від 23 липня 2009 року №163 о/с ,стягнути з відповідача недоплачену частину заробітку за час тимчасової непрацездатності за період з 25 червня 2009 року по 17 липня 2009 року в сумі 1 400 грн. 36 коп., недоплачену частину виплат за час відпустки, або компенсації за невикористану відпустку, в сумі 7 889 грн. 96 коп., середній заробіток за невиплату належних сум при звільненні з 5 серпня 2009 року по день фактичного розрахунку в сумі 26 087 грн. 52 коп., моральну шкоду у зв’язку з не проведенням з нею до часу звернення з позовом повного розрахунку, ненаданням усіх днів невикористаної відпустки перед звільненням в сумі 5 000 грн.
Рішенням Іванківського районного Київської області від 25 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 19 912 грн. 64 коп., з яких: недоплачена частина заробітної плати за час вимушеного прогулу з 27
листопада 2008 року по 01 червня 2009 року та з 02 по 08 червня 2009 року в
сумі 7401 грн.01 коп., недоплачена частина заробітку за час тимчасової непрацездатності за період з 25 червня 2009 року по 17 липня 2009 року в сумі 824 грн. 98 коп., недоплачена частина виплат за час відпустки, або компенсації за невикористану відпустку, в сумі 6738 грн. 68 коп., середній заробіток за невиплату належних сум при звільненні з 5серпня 2009 року по день винесення рішення в сумі 4 947 грн. 97 коп. Зобов’язано ДСНВП»Екоцентр» внести зміну в наказ № 163 о/с від 23.07. 2009 року в частині дати звільнення ОСОБА_3, вказавши днем її звільнення не 5 серпня 2009 року, а з урахуванням основної відпустки за період з 28 січня 2008 року по 04.08. 2009 року терміном 78 календарних днів - 22 жовтня 2009 року. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення в частині незадоволених її вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення всіх заявлених нею вимог з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства «Чорнобильський радіоекологічний центр» ставиться питання про часткове скасування рішення в частині задоволених вимог про стягнення 824 грн, 98 коп., внесення змін до наказу №163 о/с, та стягнення середнього заробітку в сумі 4 947,97 грн. з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка з 1.08.2000 року по 28.01.2008 року працювала головним бухгалтером ДСНВП «Екоцентр» і була звільнена з посади по п.1 ч. 1 ст.41 КЗпП України за неодноразове грубе порушення ( а.с. 8,9 т.2).
Рішенням Іванківського районного суду від 27.11. 2008 року ОСОБА_3 поновлена в посаді та на її користь стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу за період часу з 29 січня 2008 року по 27 листопада 2008 року в сумі 38 760 грн. 28 коп.( а.с. 12 т.2).
Як вбачається з наказу №106 о/с від 01.06. 2009 року, з 09.06. 2009 року ОСОБА_3 поновлена на попередній роботі ( а.с. 16 т.2)
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум належних йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
З актів від 24.06. 2009 року ( а.с.226 т.2 ) та 14.10. 2009 року( а.с.238 ,т.2 ) вбачається, що ОСОБА_3 від одержання коштів що належать їй при звільненні відмовилася. З пояснень позивачки сліду є, що вона відмовилася отримувати нараховані їй підприємством кошти, так як не погодилась з сумою нарахувань.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строк, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника часткового розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач в день звільнення ОСОБА_3 нарахував всі належні працівникові суми та запропонував їй одержати дані суми та трудову книжку. Проте, ОСОБА_3 від одержання коштів відмовилася, мотивуючи неправильністю їх нарахування.
Встановлено, що нараховані та запропоновані для одержання ОСОБА_3 роботодавцем ДСНВП «Екоцентр» кошти були нараховані в меншій сумі, тобто без урахування підвищення (коригування) заробітної плати по підприємству у зв’язку із зміною мінімальної заробітної плати.
Між сторонами виник спір щодо розміру розрахунку при звільненні.
Висновок суду про відшкодування заробітку у зв’язку з порушенням строків виплати повного (правильного) розрахунку в зазначених сумах колегія визнає обгрунтованим.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення, за бажанням працівника, йому має бути надана щорічна відпустка.
Обґрунтованим є висновок суду про внесення змін в наказ підприємства №163 о/с від 23.07.2009 року про дату звільнення позивачки з урахуванням відпустки позивачки.
Суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення 5 902 грн. 50 коп., як доплату за роботу в зоні відчуження, які б вона могла одержувати, якби відповідач її своєчасно поновив на роботі, оскільки доплата за роботу в зоні відчуження відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №571 від 27.04. 2006 року(що діяла до 1.01. 2009р) та з 1 січня 2009 року-Постановою КМУ № 831 від 10 вересня 2008 року встановлюється тільки особам, які постійно працюють в зоні відчуження. Позивачка з 28 січня 2008 року по 01 червня 2009 року в зоні відчуження не працювала і там не знаходилася.
Правильними колегія визнає висновки суду про відмову в решті заявлених вимог як недоведених та необґрунтованих.
Доводи позивачки не спростовують наведених у рішенні суду висновків про відсутність підстав для задоволення решти незадоволених позовних вимог, тому до уваги не приймаються.
Доводи відповідача про скасування рішення суду в частині задоволених судом вимог не ґрунтуються на досліджених доказах та вимогах закону, тому не можуть бути прийняті до уваги.
Посилання в апеляційних скаргах на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.
Решта доводів апеляційних скарг не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства «Чорнобильський радіоекологічний центр» відхилити.
Рішення Іванківського районного Київської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :