Справа № 22ц-3896/10                                                                  Головуючий в 1 інстанції: Денисюк Р.С.

Категорія: 57                                                                        Доповідач: Завидовська-Марчук О.Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

14 вересня 2010 року                             місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Завидовської-Марчук О.Г.

суддів Осіпука В.В., Данилюк В.А.

при секретарі  Солодусі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до у правління Пенсійного фонду України в  Ківерцівському   районі   Волинської області про зобов’язання провести  нарахування   щомісячної державної соціальної допомоги   дитині війни за апеляційною скаргою відповідача управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду  від      27 травня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду  від  27 травня 2009 року позов задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі   Волинської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату соціальної допомоги як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.  

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що                    ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с. 5) та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідачем нарахування підвищення до пенсії    ОСОБА_1  у вказаному розмірі не проводилося.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007 року, то вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному вказаною статтею, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є обґрунтованими.  

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є підставними.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, зобов’язав відповідача нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних у справі доказів, а висновки суду відповідають обставинам справи.

Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в                              Ківерцівському районі Волинської області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду  від 27 травня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала остаточна і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :  

Судді :