Справа №2-1506

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Варениця В.С.

при секретарі Мельник Є.Є.

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Яворові

цивільної справи за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А.,

про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню ,-

В С Т А Н О В И В:

гр.ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд постановити рішення, яким визнати такими, що що не підлягають виконанню, виконавчі написи №9014 та №9106, видані приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що між ним та ПАТ «АКБ «Львів» було укладено два кредитні договори, виконання яких забезпечулися заставами, предметами по яких були автобус марки «А Рута 20», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автобус марки «А Рута 20», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. 01.12.2009 року йому було пред'явлено до виконання виконавчий напис №9014 від 28.10.2009 року та виконавчий напис №9106 від 29.10.2009 року, видані приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. Однак згідно ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі – Закон 1255-ІУ) до позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинене лише на підставі рішення суду.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача ПАТ «АКБ «Львів» та третя особа приватний нотаріус Дячук О.А.  в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений судовою повісткою з поштовим рекомендованим повідомленням, причини неявки не повідомили, а тому суд, враховуючи згоду позивача, вирішив за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що дійсно 26.12.2007 року між ЗАТ «АКБ «Львів» та гр.ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20.00.000035, згідно якого позивачу було надано кредит в сумі 21995,00 доларів США терміном до 01.12.2011 року, із ставкою за користування кредитом в розмірі 14,5 відсотків річних.

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір застави від 26.12.2007 року рухомого майна, згідно якого в заставу було надано автобус марки «А Рута 20», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

2

Також судом встановлено, що 19.09.2008 року між ЗАТ «АКБ «Львів» та гр.ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20.00.000069, згідно якого позивачу було надано кредит в сумі 14717,00 євро терміном до 19.09.2012 року, із ставкою за користування кредитом в розмірі 14 відсотків річних.

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір застави від 23.09.2008 року рухомого майна, згідно якого в заставу було надано автобус марки «А Рута 20», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Так як позивач своїх обов'язків по поверненню кредиту та плати за користування ним по укладених кредитних договорах належним чином не виконував, що визнав позивач, мотивуючи настанням світової фінансової кризи, то відповідач ПАТ «АКБ «Львів» вирішив звернути стягнення на предмети застави шляхом вчинення виконавчого напису по укладених договорах застави.

28.10.2009 року приватним нотаріусом Дячук О.А. було вчинено виконавчий напис, реєстр №9014, про звернення стягнення на предмет договору застави від 23.09.2008 року у вигляді автобуса марки «А Рута 20», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. А 29.10.2009 року приватним нотаріусом Дячук О.А. було вчинено виконавчий напис, реєстр №9106, про звернення стягнення на предмет договору застави від 26.12.2007 року у вигляді автобуса марки «А Рута 20», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

01.12.2009 року державним виконавцем ВДВС Яворівського районного упраління юстиції на підставі заяви ПАТ «АКБ «Львів» було відкрито виконавче провадження по виконавчому напису, реєстр №9106, про звернення стягнення на предмет договору застави від 26.12.2007 року у вигляді автобуса марки «А Рута 20», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1, вважаючи неправомірним вчинення виконавчих написів, звернувся з позовною заявою до суду щодо визнання оскаржуваних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, з посиланням на положення ст.26 Закону 1255-ІУ, що таке звернення може бути лише на підставі рішення суду.

Дійсно, ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, ст.20 Закону України «Про заставу» передбачено, що з вернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

З оглянутих в судовому засіданні укладених договорів застави між сторонами передбачено право заставодержателя на його розсуд звернути стягнення на предмет застави за рішенням суду, у позасудовому порядку – на підставі виконачого напису нотаріуса.

Суд не приймає до уваги покликання позивача, що вчинення виконачих написів було безпідставним, оскільки згідно ст.26 Закону 1255-ІУ обтяжувач вправі продати предмет забезпечувального обтяження на публічних торгах. А відповідно до вимог гл.5 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація майна боржника, в тому числі і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису, провадиться в порядку, встановленому цим Законом, на прилюдних торгах, аукціонах.

Оцінюючи докази по даній справі, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено правомірність зверненння стягнення на заставлене майно позивача шляхом вчинення виконавчих написів, шляхом вчинення виконавчих написів відповідач реалізував своє право на продаж заставленого майно на публічних (прилюдних) торгах, а тому в задоволенні заявленого позову слід відмовити.

3

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 212, 224 ЦПК України, ст.ст.572, 576, 584, 589, 590 ЦК України, ст.ст.1, 4, 12, 13, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст.1, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд,-

В И Р І Ш И В:

в позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А., про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Яворівський районний суд Львівської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення суду.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: