УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання Ганько Ю.І.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 8 червня 2010 року у справі за позовом „Відкритого міжнародного університету розвитку „Україна” до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а  :

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким позов „Відкритого міжнародного університету розвитку „Україна”  (далі – учбовий заклад) задоволено – стягнуто з ОСОБА_2 на користь учбового закладу 1275 грн. заборгованості за навчання та 81 грн. судових витрат. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що учбовим закладом пропущено трирічний строк звернення до суду про що ним було заявлено суду та позивачем не доведено факт надання йому, апелянту, послуг з навчання.

    Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

    Встановлено, що 30 вересня 2004 року між учбовим закладом та ОСОБА_2 було укладено договір № 04266 про навчання, вартість якого становить 5100 грн. за 2004-2005 та 2005-2006 навчальні роки (а.с.5-6). Згідно наказу № 5-с від 01.02.2005 року „Про зміни в контингенті студентів” ОСОБА_2 було відраховано зі складу студентів (а.с.7). Причиною відрахування ОСОБА_2 було те, що останній не виконував план навчання та відмовився складати іспити в зимову сесію 2004-2005 навчального року. Вартість навчання за один семестр, а саме 1275 грн. відповідачем сплачена не була.

    Встановлені обставини сторонами визнаються.

    Враховуючи викладене, положення ст. 526 ЦК України та п.п.4.1, 6.1 договору про навчання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог учбового закладу.

    Доводи апелянта про незастосування судом ст. 257 ЦК України щодо строку звернення до суду є безпідставними, оскільки спір між сторонами триває з липня 2006 року, коли було видано судовий наказ з цього питання, наказ перебував на примусовому виконанні, був скасований 27.12.2006 року про що учбовому закладу стало відомо лише 4 грудня 2008 року. До суду з порядку позовного провадження учбовий заклад звернувся 14.01.2009 року.

    Безпідставними є і доводи апелянта щодо ненадання учбовим закладом доказів про розмір понесених витрат на його навчання, оскільки факт навчання апелянтом на військовій кафедрі учбового закладу і внесення ним за це плати підтвердив апеляційному суду сам апелянт, а розмір плати за навчання був погоджений сторонами під час укладення 30.09.2004 року договору. Будь-яких застережень до договору, вимог про його розірвання чи визнання недійсним в цій частині ОСОБА_2 заявлено не було.

    За таких обставин, коли рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 8 червня 2010 року залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                 Судді        

Справа № 22ц-4597                           Головуючий в суді 1-ї інстанції Костенко С.М

Категорія 24                               Доповідач Матюшенко І.В.