СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 червня 2006 року | Справа № 2-26/397.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Гончарова Юрія Олексійовича (довіреність № 27/05 від 16.05.06), Акціонерне товариство закритого типу "КАНОН";
3-ої особи: не з'явився, Сімферопольська міська рада;
3-ої особи: Нікітіна Віталія Андрійовича (довіреність № б/н від 30.11.05), Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс";
3-ої особи: Савенко Наталії Володимирівни (довіреність № 82 від 22.05.06), Закрите акціонерне товариство "Гефест";
3-ої особи: Нікітіна Віталія Андрійовича (довіреність № 01/01 від 10.01.06), Закрите акціонерне товариство "Ламповий завод";
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Нікітіна Віталія Андрійовича (довіреність № б/н від 11.01.06), Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг";
відповідача: Нікітіна Віталія Андрійовича (довіреність № 36/05 від 16.05.06), Акціонерне товариство закритого типу "КАНОН";
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Гефест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 27.03.2006 у справі № 2-26/397.1-2006
за позовом підприємства "ЛЕГАР", ЛТД (вул. Київська, 4,Сімферополь,95053); (м. Сімферополь, вул. Носенко, 10)
до акціонерного товариства закритого типу "КАНОН" (вул. Самохвалова, 19,Сімферополь,95022); (м. Сімферополь, вул. Глінки, 58)
за участю третіх осіб: Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20а,Сімферополь,95000)
закритого акціонерного товариства "Гефест" (вул. Петровського, 4/8,Донецьк,83037)
за участю особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору закритого акціонерного товариства "Гефест"
до
відповідача: відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс";
відповідача: акціонерного товариства закритого типу "КАНОН";
відповідача: закритого акціонерного товариства "Ламповий завод"; (вул. Київська, 4,Сімферополь,95053)
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" (вул. Київська, 4,Сімферополь,95053)
про спонукання відповідача усунути перешкоди у користуванні АЗС та стягнення збитків у розмірі 16077,04 грн.; за участю особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ЗАТ "Гефест" про усунення перешкод у користуванні майном
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2006 року у справі № 2-26/397.1-2006 провадження з первісного позову підприємства „Легар” до АТЗТ „Канон” в частині спонукання до усунення перешкод припинено у зв`язку з відсутністю предмету спору, провадження у справі в частині вимог підприємства „Легар” до АТЗТ „Канон” про стягнення 16077,04 грн. припинено у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог.
У задоволенні заяви закритому акціонерному товариству „Гефест” - третьої особи у справі, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до АТЗТ „Канон” про усунення перешкод в користуванні майном відмовлено.
При прийнятті рішення в частині відмови закритому акціонерному товариству „Гефест” у задоволенні заяви про усунення перешкод в користуванні майном, суд першої інстанції виходив з того, що вимогу пред`явлено до особи, яке не має відношення до спричинення перешкод у користуванні майном. Оскільки вимоги до належного відповідача не пред`являлись, господарський суд Автономної Республіки Крим прийшов до висновку про їх необґрунтованість.
Не погодившись з цим судовим актом, закрите акціонерне товариство "Гефест" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про усунення перешкод в користуванні майном скасувати, прийняти нове рішення.
Доводи закритого акціонерного товариства "Гефест", викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції неповно вивчені обставини справи, а також безпідставно прийняті до уваги рішення господарського суду від 18.04.2005 року у справі № 2-20/6958-2005 та від 19.08.2005 року у справі №2/20-11533-2005 які встановлюють власника бетонного спуску, на якому споруджені перешкоди у користуванні закритому акціонерному товариству „Гефест” автозаправною станцією.
Від позивача –підприємства „Легар” у судове засідання надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Представник Сімферопольської міської Ради у судове засідання не з'явився. Після оголошення постанови, від нього до суду надійшло клопотання про можливість розгляду справи у його відсутність.
Розглянувши заявлене клопотання позивача, судова колегія ухвалили можливим розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.
14 червня 2006 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 15 червня 2006 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга закритого акціонерного товариства „Гефест” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що 08.12.2004 року підприємство „Легар” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до АТЗТ „Канон” про усунення перешкод у користуванні АЗС та відшкодуванню збитків, зобов`язавши відповідача звільнити проїзд та надати вільний доступ транспорту до АСЗ позивача. Позовні вимоги були обґрунтовані безпідставністю спричинення перешкод - встановленні бетонних споруд, що унеможливлює під`їзд автотранспорту на АЗС та спричиняє підприємству „Легар” збитки у зв`язку з неможливістю нормальної експлуатації автозаправної станції.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2004 року у даній справі позов підприємства „Легар” було задоволено. Суд спонукав АТЗТ „Канон” усунути перешкоди у користуванні АЗС по вул. Київській, 4а у м. Сімферополі та стягнув з відповідача 16077,04 грн. збитків.
06.01.2005 року господарським судом Автономної Республіки Крим був виданий наказ про примусове виконання зазначеного рішення від 20.12.2004.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2004 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2005 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено про необхідність встановлення належного відповідача у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Стосовно усунення перешкод в користуванні майном, то 25.03.2005 року державним виконавцем Київського відділу ДВС Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим було винесено постанову про закриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2005 року. Підставою закриття виконавчого провадження було виконання рішення господарського суду від 20.12.2004 року стосовно усунення перешкод, спричинених АТЗТ „Канон” в користуванні майном –АЗС (том 3 а.с. 3,7).
Однак, судовою колегією встановлено, що між позивачем - підприємством „Легар” та закритим акціонерним товариством „Гефест” був укладений договір купівлі-продажу, предметом якого з`явилась автозаправна станція, розташована по вул. Київській, 4а у м. Сімферополі та стосовно якої мало місце спричинення перешкод у її користуванні.
У зв`язку з переходом права власності на автозаправну станцію, та з причини фактичного усунення перешкод в користуванні, підприємство „Легар” заявило відмову від позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, судова колегія вважає вірним застосування господарським судом Автономної Республіки Крим пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову, та відмову прийнято господарським судом.
З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2005 року комісією у складі: нового власника автозаправної станції, розташованої по вул. Київській, 4а у м. Сімферополі, - закритого акціонерного товариства „Гефест”, членів комісії відділу землеустрою та завідуючого АЗС було складено акт обстеження, яким зафіксовано блокування в`їзду на АЗС бетонною стіною, руйнування бетонного покриття та зроблений висновок про спричинення перешкод в користуванні АЗС.
На підставі цього, ухвалою від 12.12.2005 року господарський суд Автономної Республіки Крим залучив до участі у справі у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору закрите акціонерне товариство „Гефест” та прийняв позовну заяву закритого акціонерного товариства „Гефест” до відкритого акціонерного товариства „АК „Автотранс” про усунення перешкод в користуванні майном.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагання усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судова колегія приходить до висновку, що при розгляді по суті заявлених закритим акціонерним товариством „Гефест” позовних вимог, підлягає встановленню особа, збоку якої має місце спричинення перешкод та яка фактично є відповідачем.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач –АТЗТ „Канон” є виконавцем робіт по очищенню та ремонту ливневої каналізації, у рамках яких були спричинені перешкоди у користуванні АЗС по вул. Київській, 4а у м. Сімферополі. Замовником таких робіт виступило відкрите акціонерне товариство „Кримавтотранс”.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що факти встановлені рішення господарського суду при розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких приймають участь ті ж сторони.
Визначаючи права та обов`язки у спірних правовідносинах, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги наявність судового рішення, яким визначено право власності на асфальтований спуск, на якому споруджені перешкоди у користуванні закритому акціонерному товариству „Гефест” автозаправною станцією.
Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2005 року у справі № 2-20/6958-2005 за товариством з обмеженою відповідальністю „Промхолдинг” визнано право власності на асфальтово-бетонний спуск від розташованого зверху насипу Центрального автовокзалу до розташованого внизу асфальтового насипу перед Центральним в`їздом на територію підприємства довжиною 43 м., шириною 8-10 м. та розташованого за адресою вул. Київська, 4 у м. Сімферополі. Тобто, особою, збоку якої має місце спричинення перешкод та яка є належним відповідачем виступає товариство з обмеженою відповідальністю „Промхолдинг”.
Посилання закритого акціонерного товариства „Гефест” в апеляційній скарзі на необґрунтованість прийняття у якості доказу вказаного рішення суду не може бути прийнято судовою колегією до уваги, оскільки рішення господарського суду від 18.04.2005 року у справі № 2-20/6958-2005 безпосередньо стосується предмету спору у даній справі - усунення перешкод в користуванні майном та має значення для визначення особи, збоку якої наявне порушення прав ЗАТ „Гефест”, тому, підпадає під діє частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вірне встановлення власника бетонного спуску, на якому розташовані перешкоди в користуванні ЗАТ „Гефест” майном, надає можливість встановити особу, збоку якої такі порушенні здійснюються.
Судова колегія виходить з того, що право власності закритого акціонерного товариства „Гефест” на автозаправну станцію, розташовану по вул. Київській, 4а у м. Сімферополі, є підтвердженим матеріалами справи (том 2 а.с.58-60), факт порушення права власності - спричинення перешкод в користування є також встановленим.
Підставою для задоволення позовних вимог є лише встановлення факту існування позивачеві перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей володіння, користування та розпорядженням майном.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України „Про власність”, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Норма зазначеної статті не ставить право власника вимагати усунення будь-яких порушень у залежність від суб`єктивного ставлення порушника до своєї поведінки та інших факторів. Право власності, як абсолютне право має захищатися лише про доведенні самого факту порушення. Таким чином, у даному випадку право власності, як абсолютне право, має захищатись лише при доведенні самого факту порушення.
Таким чином, за наявності факту спричинення ЗАТ „Гефест” перешкод в користуванні майном та за умови встановлення особи, яка такі перешкоди спричиняє - товариство з обмеженою відповідальністю „Промходинг”, у даному випадку має місце пред`явлення позову до неналежного відповідача –АТЗТ „Канон”.
Що стосується припинення судом першої інстанції провадження у справі в частині вимог підприємства „Легар” до АТЗТ „Канон” про стягнення 16077,04 грн. з причини відмови позивача від позовних вимог, судова колегія вважає даний факт безпідставним виходячи з наступного.
При новому розгляді даної справи суд першої інстанції встановив, що у виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2005 року, з АТЗТ „Канон” на рахунок позивача було перераховано суму у розмірі 16440,81 грн.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на території України і виконуються у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України „Про виконавче провадження”.
Таким чином, умовою застосування процедури виконавчого провадження є наявність рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили. У даному випадку рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2005 року, на підставі якого був виданий наказ, є скасованим, а кошти, отримані на підставі такого наказу вважаються отриманими без належної правової підстави.
У зв’язку з цим, застосування судом першої інстанції норми пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України стосовно відсутності предмету спору та необхідності припинення провадження у справі в цій частині є необґрунтованим, а позовні вимоги підлягають розгляду по суті.
Так, судовою колегією встановлено, що нерухоме майно у вигляді асфальтово-бетонованого спуску та прилягаючого до нього асфальтового насипу, розташованого у м. Сімферополі по вул. Київській, 4, на якому знаходиться АЗС, тобто майно ЗАТ „Гефест”, належить ТОВ „Промхолдинг”. Даний факт підтверджений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2005 року у справі №2-20/11533-2005, згідно з яким, на приватне підприємство „Блокпост” було покладено обов`язок усунути перешкоди у користуванні майном - спірним асфальтово-бетонованим спуском, оскільки дане майно належить іншій особі - закритому акціонерному товариству „Ламповий завод” на підставі договору від 25.07.2004 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що на закрите акціонерне товариство „Ламповий завод”, як на володаря спірного асфальтово-бетонованого спуску, було покладено обов`язок з демонтажу спуску з причини порушення при його спорудженні будівельних норм. Таким чином, ремонтні роботи саме на асфальтово-бетонованому спуску у м. Сімферополі по вул. Київській, 4, на якому знаходиться майно, що належить закритому акціонерному товариству „Гефест”, відповідачем не здійснювались, шкода позивачеві не спричинялась.
За таких обставин, вимоги підприємства „Легар” про стягнення з АТЗТ „Канон” суми збитків у розмірі 16077,00 грн. є необґрунтованим та не підтвердженими матеріалами справи, а позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають. Питання щодо необґрунтованого стягнення у порядку виконавчого провадження суми у розмірі 16077,00 грн. регулюється нормою статті 122 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
Судова колегія вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до частини 2 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
За таких обставин, господарським судом Автономної Республіки Крим, при винесенні оскаржуваного рішення, зроблений вірний висновок про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом задоволення вимог, пред`явлених до неналежного відповідача. Висновок про припинення провадження у справі в частині стягнення 16077,00 грн. є необґрунтованим, тому, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Гефест” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 27 березня 2006 року у справі № 2-26/397.1-2006 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
„У позові підприємства „Легар” до акціонерного товариства закритого типу „Канон” про стягнення 16077,04 грн. відмовити.
Провадження у справі в частині вимог підприємства „Легар” до акціонерного товариства закритого типу „Канон” про спонукання до усунення перешкод в користуванні майном припинити.”
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
О.А. Щепанська