Справа № 22-ц-10964/2010 Головуючий 1 інст. – Чижиченко Д.В.
Категорія: соціальні Доповідач – Колтунова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді Колтунової А.І.,
суддів колегії - Міненкової Н.О., Маміної О.В.,
при секретарі – Костенко Я.В.,
розглянувши апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова Іванової В.О. на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
ВСТАНОВИЛА:
13 січня 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (далі-Управління ПФУ), в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2008 років їй не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року а дміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задоволений частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_5 доплати до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язано Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаною постановою суду начальник Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова Іванова В.О. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, в якому повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа судом першої інстанції розглянута в порядку письмового провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 народилася в 1937 році і в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набула статусу «Дитина війни». Даний факт не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_4 має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Між тим, дія зазначеної норми Закону протягом 2006-2008 p.p. зупинялась Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік або бюджетним законом до неї вносилися зміни, що зменшували розмір доплати до пенсії, визначений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2006 році, то відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, визначено умови впровадження таких виплат. Однак такі умови на отримання підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році не настали.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Виходячи з приписів ч. 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати особам, які мають статус «дитина війни», відповідні доплати, однак, відповідач зазначені вимоги закону у 2007 році безпідставно не виконував.
Таким чином, право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач в 2007 році має тільки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуються у підвищеному розмірі надбавки, встановлені для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженим, і такими, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Судом першої інстанції правильно не взято до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також, не впливають на висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії і не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 ст. 304-1, 307, 308, 313, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова - відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 304-1 ЦПК України.
Головуючий суддя – /підпис/
Судді - /підписи/
Копія вірна. Суддя -