Справа №22-ц-11102/2010 Головуючий 1 інстанції Гаврилюк С.М.
Категорія: соціальні виплати Доповідач Колтунова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді Колтунової А.І.
суддів – Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.,
при секретарі – Костенко Я. В.,
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
в с т а н о в и л а:
18 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування та виплати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона народилася в 1944 році, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є «Дитиною війни» та згідно із ст. 6 даного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30%мінімальної пенсії за віком, однак відповідач зазначені виплати не здійснив.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 народилася у 1944 році і в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набула статусу «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Між тим, дія зазначеної норми Закону протягом 2006-2008 p.p. зупинялась Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік або бюджетним законом до неї вносилися зміни, що зменшували розмір доплати до пенсії, визначений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2006 році, то відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, визначено умови впровадження таких виплат. Однак такі умови на отримання підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році не настали.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати особам, які мають статус «дитина війни», відповідні доплати, однак, відповідач зазначені вимоги закону у 2007 році безпідставно не виконував.
Таким чином, право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач в 2007 році має тільки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуються у підвищеному розмірі надбавки, встановлені для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги заперечення відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також не впливають на висновки суду доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії і не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на законі , не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції не вбачається.
З огляду на викладене, керуючись вирішила апеляційну скаргу, як безпідставну відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 ст. 304-1, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 304-1 ЦПК України.
Головуючий – суддя – /підпис/
Судді – /підписи/
Копія вірна. Суддя -