УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання Ганько Ю.І.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 7 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” про визнання договорів недійсними та за зустрічним позовом акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и л а  :

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні його позову до  акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (далі – Банк) про визнання недійсними: договору про надання поновлювальної кредитної лінії від 14.03.2006 року та додатків до нього; кредитних договорів від 14.03.2006 року, від 20.06.2008 року, від 01.12.2006 року; договорів іпотеки від 14.03.2006 року, 13.06.2006 року, 20.06.2008 року та договорів поруки від 14.03.2006 року та 20.06.2008 року а також задоволено позов Банку про стягнення з ОСОБА_2 2324458 грн. 60 коп. заборгованості за кредитними договорами. На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст. 99 Конституції України та ст. 192 ЦК України щодо визначення гривні, як єдиної грошової одиниці в Україні а також положення Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щодо необхідності отримання Банком чи ним, як боржником за кредитним зобов’язанням, індивідуальної ліцензії Нацбанку України на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

    Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

    Встановлено, що 14.03.2006 року між ОСОБА_2 та Банком було укладено договір про надання Банком поновлювальної кредитної лінії (а.с.19-23) за яким Банк зобов’язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом у 32000  доларів США. 13.06.2006 року, 31.07.2006 року та 29.08.2006 року між сторонами у справі були укладені додаткові угоди №№ 1-3 (а.с.71-76) за якими було збільшено ліміт поновлювальної кредитної лінії до 187000 доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_2 вище вказаного кредитного договору 14.03.2006 року був укладений договір поруки (а.с.99-104) та договори іпотеки (а.с.124-125, 129-131). Також між сторонами 20.06.2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким Банк надав апелянту кредит у розмірі 170000 доларів США на строк до 20.06.2018 року(а.с.6-12). На забезпечення виконання цього договору були укладені договір поруки (а.с.132) та іпотеки (а.с.133-134). Банком умови кредитних договорів виконані, а ОСОБА_2 з січня 2009 року допускаються порушення виконання умов договорів в частині повернення отриманих у кредит коштів.

    Викладені обставини сторонами визнаються.

    Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Банк, маючи генеральну ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другою статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другою та частиною четвертою статті 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, на момент укладення кредитних договорів з апелянтом та у період їх виконання сторонами не потребував отримання індивідуальної ліцензії Нацбанку України на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Такий висновок суду ґрунтується на положеннях п. 1 ч.2 ст. 47 Закону України „Про банки та Банківську діяльність” та п. 1.5 постанови Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 „Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, згідно якої використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється якщо ініціатором за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). Не було потреби в отриманні індивідуальної ліцензії і самим ОСОБА_2, оскільки ініціатором за валютною операцією виступав Банк. Частиною другою статті 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

    За таких обставин, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є безпідставними.

    Вірним є і висновок суду щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними кредитних договорів.

    Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та правильно при вирішенні цього спору застосував положення ст. ст. 526, 533, 625, 629 та 1054 ЦК України.

    Оскільки рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 7 червня 2010 року залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                 Судді        

Справа № 22ц-4567/10                 Головуючий в суді 1-ї інстанції Баренко С.Г.

Категорія 27                         Доповідач Матюшенко І.В.