Справа №2а-3338/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 року м. Рівне
Рівненський міський суд в складі:
головуючого судді Цвіркуна О.С.,
при секретарі Власюк О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №133889 від 11 липня 2010 року, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №133889 від 11 липня 2010 року.
В адміністративному позові просив суд: постанову серії ВК №133889 від 11.07.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати, провадження по справі – закрити.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, зазначених в ньому та просив суд його задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про дату та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Суд, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату та час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, всебічно дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини: 11 липня 2010 року, о 13 год. 50 хв., інспектором РР ДПС ВДАІ м. Рівне, Волощуком М.В., було винесено постанову серії ВК №133884 від 11.07.2010 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюються на публічно-правові справи: про накладення адміністративних стягнень, тобто ці справи підлягають розгляду у судах загальної юрисдикції у порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч. 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ст. 288 КУпАП Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В Постанові в справі про адміністративне правопорушення та в Протоколі про адміністративне правопорушення, відносно Волощука М.В. за ч. 1 ст. 122 інспектор зазначає, що водій керував транспортним засобом зі швидкістю 86 кмгод при обмеженні швидкості руху, перевищив на 26 кмгод. при цьому інспектор не зазначає, що позивач рухався в населеному пункті, яким дорожнім знаком позначений його початок та кінець.
Так, згідно ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни його за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 кмгод. Загальне обмеження швидкості 60 кмгод стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту». Дія цього обмеження скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту». На окремих ділянках вуличної-дорожньої мережі цих населених пунктів можуть вводитися локальні обмеження швидкості за допомогою знаків 3.29, 3.31 із символами (цифрами), що відрізняються від 60 кмгод загальне обмеження швидкості скасовується тільки в зонах дії знаків, що вводять локальні обмеження. У населених пунктах, позначеному знаком 5.47 «Населений пункт» (на синьому тлі), по дорозі, на якій встановлено знак, дозволяється рух із швидкістю, із якою було дозволене рух до цього знака. У випадку з’їзду з цієї дороги на іншу вулицю або дорогу населеного пункту слід рухатися із швидкістю не більш 60 кмгод, якщо немає інших обмежень швидкості, уведених відповідних відповідним дорожнім знаком.
Позивач Волощук М.В стверджує, що п. 12.4 ПДР України не порушував. Протилежного відповідачем доведено не було.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення до адміністративної відповідальності можливо лише при наявності в її діях складу адміністративного проступку. Під складом адміністративного правопорушення розуміється сукупність ознак, що утворюють діяння. У ньому розрізняють таких чотири елементи: об’єкт адміністративного проступку; об’єктивна сторона проступку; суб’єкт адміністративного проступку; суб’єктивна сторона проступку. Усі вказані ознаки складу адміністративного проступку представляють собою одне ціле. Наявність даних ознак є обов’язковою для кваліфікації певного діяння в якості адміністративного правопорушення. Якщо хоча б одна із них відсутня, то вказане діяння не може вважатися адміністративним правопорушенням.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на сонові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того слід зазначити, дії суб’єкта владних повноважень суперечать вимогам Розпорядження від 21.05.2009 року №466 МВС України «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» 1.6 виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР.
Докази, зібрані інспектором на доказ вини Волощука М.В. у вчиненому правопорушенні взагалі відсутні та зважаючи на конституційне право презумпції невинуватості суд вважає, що вина його не доведена, а у його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, оцінивши всі обставини справи у їх сукупності, приходить до переконання, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а докази вини вчинення правопорушення Волощуком М.В - відсутні.
Оскільки, стаття 247 КУпАП передбачає, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення, тому провадження по справі слід закрити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 251, 268, 272, 280, 287, 288, 289 КУпАП, ст. 17, 71, 112, 160-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №133889 від 11 липня 2010 року – задоволити.
Визнати Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №133889 від 11 липня 2010 року – незаконною та скасувати.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна. Оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду О.С.Цвіркун