ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"03" вересня 2010 р.Справа № 9/48-1176
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради, вул. Цехова, 78, смт.Гусятин, Тернопільська область, 48200
про cтягнення 9709 грн. 06 коп. заборгованості, з яких : 9160 грн. 00 коп. основний борг, 549 грн. 06 коп. - 3% річних
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 965 від 26.07.10 р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Суть справи:
Позивач –Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради, вул. Цехова, 78, смт.Гусятин, Тернопільська область про стягнення 9709 грн. 06 коп. заборгованості, з яких : 9160 грн. 00 коп. основний борг, 549 грн. 06 коп. - 3% річних.
Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: Договору №б/н від 21.01.2008р., акту звірки розрахунків від 01.01.2009р., актів виконаних робіт за травень, червень, серпень 2008р., рахункових відомостей, повідомлення про погашення заборгованості від 01.10.2008р., вимоги про негайне погашення заборгованості від 21.01.2010р., претензії від 01.03.2010р., та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 14.07.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 27.07.2010 р. З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст.ст.4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 27.07.2010р. на 27.08.2010р. та ухвалою від 27.08.2010р. на 03.09.2010р.
Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, витребувані судом матеріали подав. Одночасно подав заяву від 03.09.2010р. про відмову від позову в частині стягнення 549,06 грн. 3% річних, у зв’язку з визнанням позовних вимог в частині основного боргу відповідачем.
Із аналізу змісту ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В свою чергу ч. 6 ст. 22 ГПК України передбачено обов’язок господарського суду не приймати відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідач участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак, через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 23.07.2010р. (вх. №15847 від 29.07.2010р.), відповідно до якого, відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує та просить суд розглядати спір без участі його представника. Окрім цього, додав копію довідки з ЄДРПОУ від 16.02.2007р. №98.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
Матеріали справи свідчать, що між Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) та Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради в особі Баран М.А. (Замовник) 21.01.2008р. укладено Договір №б/н про надання послуг (далі по тексту - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику справний автопогрущик для виконання ним необхідних робіт на обумовлений термін та визначений час, а по закінченню строку на який його було надано, Замовник зобов’язується повернути техніку Виконавцеві. Оплата за надані послуги здійснюється одразу після виконаних робіт та повернення автопогрущика (п.3.1 Договору). Пунктом 3.2 Договору про надання послуг сторонами погоджено вартість надання послуг за одну годину, що складає 120,00 грн. без ПДВ.
Строк дії договору встановлено з 21.01.2008р. по 21.01.2009р.
Позивачем на виконання договірних зобов’язань з 07.05.2008 року по 27.08.2008р. надано відповідачу в експлуатацію автопогрущик, який виконав роботу різного характеру на суму 14160,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за травень 2008р., червень 2008р. та серпень 2008р. підписаними уповноваженими особами.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до п.2.1 Договору оплата проводиться згідно виставлених рахунків (копії рахунків №30 від 19.06.2008р. на суму 3840,00 грн., №32 від 07.05.2008р. на суму 7920,00 грн., №85 від 22.08.2008р. на суму 840,00 грн., №86 від 27.08.2008р. на суму 600,00 грн. та оригінал рахунку №87 від 21.08.2008р. на суму 960 грн. знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до п.3.1 Договору сторони домовились, що оплата наданих послуг буде здійснюватись одразу після виконаної роботи, після повернення автопогрущика. У відповідності до п.3.3 Договору оплата повинна здійснюватись на розрахунковий (поточний) рахунок Виконавця, що вказується у рахунку на оплату.
Як вбачається з представлених актів виконаних робіт Виконавцем справний автопогрущик доставлено, послуги Замовнику надано, після чого останнім автопогрущик повернуто власнику.
Враховуючи умови чинного законодавства та умови Договору позивачем були направлені на адресу Відповідача повідомлення про погашення заборгованості від 01.10.2008р., вимога про негайне погашення заборгованості від 21.01.2010р.та претензія від 01.03.2010р. з вимогою погасити заборгованість, залишені останнім без відповіді та задоволення. Крім того, позивачем на вимогу суду надано докази отримання відповідачем 02.03.2010р. претензії від 01.03.2010р.
Проте, не зважаючи на належне виконання Позивачем взятих на себе зобов’язань, Відповідач в порушення умов договору розрахунок за надані послуги провів частково в сумі 5000,00 грн. Як доказ на підтвердження часткового погашення КП "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради боргу в сумі 5000,00 грн. долучено до матеріалів справи виписки банку по руху коштів за серпень-грудень 2008 р. Таким чином, сума заборгованості Відповідача, станом на час розгляду спору, в розмірі 9160 грн. 00 коп. доведена позивачем належними доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
В свою чергу, у відзиві на позов від 23.07.2010р. представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу, визнав повністю та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму основної заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), а тому позовні вимоги про стягнення з КП "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради 9160,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.
Поряд з цим, у судовому засіданні 03.09.2010р. представником позивача в порядку ст.ст.22,78 ГПК України подано суду заяву від 03.09.2010р. про відмову від позову в частині стягнення 549,06 грн. 3% річних, у зв’язку з визнанням позовних вимог в частині основного боргу відповідачем.
Відповідно до статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Із змісту ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
За правилами п. 4 ч. 1 статті 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку (п. 6 л. ВГСУ від 14.08.2007 № 930/14197).
Судом в судовому засіданні 03.09.2010р. ознайомлено представника позивача з наслідками відмови позивача від позову.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 3% річних, відмова приймається господарським судом, оскільки заява подана у відповідності до ст. 22 ГПК України і не суперечить законодавству та не порушує чиї –небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи вище зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради, смт.Гусятин, Тернопільська область, на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, вартість послуг наданих в період з травня 2008р. по серпень 2008р. за Договором про надання послуг в розмірі 9160 грн. 00 коп.
Щодо стягнення 549 грн. 06 коп. 3% річних, то суд приймає відмову позивача від позову в цій частині та припиняє провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина 2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи зазначене державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача, на підставі ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 03.09.2010р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 16, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Гусятинської селищної ради, вул. Цехова, 78, смт.Гусятин, Тернопільська область (ідент. код 34854582), на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) –9160 (дев'ять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 549 грн. 06 коп. 3% річних, прийняти відмову позивача від позову та припинити провадження.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 07 вересня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя