Справа № 2-2065
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2010 року Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Беркещук Б.Б.
секретаря Ніколайчук О.В.
з участю позивача (ів)
відповідача (ів )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання вчинити певні дії, –
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного Фонду України в Коломийському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, і в своїй позовній заяві посилається на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і має статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, їй з 01 січня 2006 року повинна щомісячно виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак починаючи з січня 2006 року, коли вступив в законну силу Закон України «Про соціальний захист дітей війни» і до 31.05.2010 року їй така надбавка не нараховувалась і не виплачувалась, тому просить суд стягнути з відповідача недооплачену їй державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 травня 2010 року.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, подада до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні мотиви та вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити
Представник управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі в судове засідання не з’явився, проте подав письмове заперечення в якому зазначено, що позивачці пенсія призначена і перерахована з дотриманням норм діючого законодавства. Просить суд в позові відмовити.
Суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Враховуючи подані заяви сторін та вивчивши подане представником відповідача заперечення на позов, та інші матеріали справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року є дитиною війни, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2, виданого 14.06.1997р. Отинійським ВМУМВС в Івано-Франківській області та копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, в яких зазначено рік її народження – ІНФОРМАЦІЯ_1
В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» № 3235-ІУ від 20 грудня 2005 року ( п.17 ст.77. ) зупинено дію норми ст. 6 вказаного Закону .
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності з 01 квітня 2006 року, п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було виключено і відповідно відновлено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» ст. 110 передбачено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В 2006 році такого порядку Кабінет Міністрів України не запровадив і надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії не доплатив.
Таким чином вимоги позивачки щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період 2006 року до задоволення не підлягають.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 даного Закону, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року були визнані неконституційними, тобто із цього часу дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнанні неконституційними. При цьому рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, позивачка мала право на підвищення пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком у період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Статтею 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, якою передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України», зокрема положення п.41 Розділу ІІ вказаного Закону. Тим самим відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка тривала до 31 грудня 2008 року, а тому у 2008 році позивачка мала право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами. Вказана стаття передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
На виконання вищевказаної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах, встановлених вказаною постановою. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року цією постановою не визначені і зміст стосовно цього питання у 2009 році у вказану постанову не вносилося.
Отже, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року по даний час є діючою у наступній редакції – «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком».
Крім цього, розмір мінімальної пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, тому це не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з нею пенсій чи доплат.
Суд визнає безпідставними доводи представника відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії виходячи із мінімального розміру пенсії за віком .
Як вбачається із пенсійного посвідчення позивачці призначено пенсію за віком, а відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ним визначаються зокрема принципи засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
В силу ч.1 ст.107 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов’язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із Законом. Таким чином, для покладення на органи Пенсійного Фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково і зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області провести перерахування та виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум, а в іншій частині вимог відмовити.
На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та керуючись ст.ст. 209, 212- 215, 218 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 недооплачене підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року включно з урахуванням виплачених сум, а в решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно:
Суддя: