РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ        

22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Дралла І.Г.

суддів   Білоусової В.В., Підлісна І.А.

                                            при  секретарі   Комаренко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Національного університету біоресурсів і природокористування України в інтересах Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримського агротехнологічного університету» до ОСОБА_5, треті особи Сімферопольська міська рада, Сімферопольське міське Управління земельних ресурсів, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою  Національного університету біоресурсів і природокористування України в інтересах Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримського агротехнологічного університету» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня    2010 року,

встановила:

Національний університет біоресурсів і природокористування України в інтересах Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримського агротехнологічного університету» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення самочинного будівництва.

Вимоги мотивовані тим, що відповідачем в 2006 році без дозволу та оформлення необхідних документів на земельній ділянці, що належить позивачу за державним актом на право постійного користування землею, зведено прибудову до належної йому квартири АДРЕСА_1 м. Сімферополя. Зазначене підтверджується перевіркою Інспекції ДАБК від 23.11.2007 року, на підставі якої ОСОБА_5 був виданий припис № 294 від 23.11.2007 року про зобов’язання його припинити будівельні роботи та ухвалено постанову № 118 від 26.11.2007 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2010 року у задоволенні позовної заяви Національного університету біоресурсів і природокористування України до ОСОБА_5, треті особи Сімферопольська міська рада, Сімферопольське міське Управління земельних ресурсів, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинного будівництва відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Національний університет біоресурсів і природокористування України в інтересах Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримського агротехнологічного університету» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає   задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що    ОСОБА_5  є співвласником квартири АДРЕСА_1.

Без дозволу на виконання робіт  відповідач провів будівництво прибудови веранди (літер «а»)  до квартири шляхом розширення балкону розміром 8, 93  х  3, 5 м.

Ці обставини сторони визнали, тому   вони на підставі ст. 61 ч.1 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є неналежним, оскільки як користувач  земельної ділянки не має права заявляти вимоги про  звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки на підставі ст. 377 ЦК України, а ст. 212 ЗК України  не є підставою для задоволення таких вимог, оскільки прибудова здійснена на прибудинковій території.  

Проте з такими висновками не погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 зазначеної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування .

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

 Кримський  державний аграрний університет в п. Аграрне має у постійному користуванні земельну ділянку площею 60,38 га . на підставі державного акту на право власності на землю (а.с.5-8).

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

На підставі ст. 376 ЦК України, згідно з якою нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо воно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

       Будь-якому будівництву повинна передувати наступна процедура: отримання дозволу на будівництво, що передбачено ч.2 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992р., п.9 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997р., розробка проекту та його узгодження з відповідними службами.

          Порядок затвердження проекту об’єкта архітектури визначається Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999р.

Як слідує з матеріалів справи земельна ділянка, на якій самовільно побудовано прибудова  знаходиться у користуванні позивача  і   відповідачу не виділялася для проведення забудови. Відповідач не має  затвердженого  проекту на проведення  будівельних робіт.          

Отже, відсутність у забудовника відомостей щодо  виділення земельної ділянки, затвердженого проекту й дозволу на проведення будівельних робіт тягне за собою визнання такого будівництва самочинним.          

Як слідує  з ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що  позивач у справі є належним на підставі ст. 212 ЗК України, як користувач земельної ділянки та позов підлягає  задоволенню, оскільки порушені його права як користувача земельної  ділянки.

Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

           Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,                                                                                                    

вирішила:

Апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України в інтересах Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримського агротехнологічного університету»   задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2010 року  скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та зобов’язати ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку, розташовану під будівництво прибудови до квартири АДРЕСА_1 шляхом знесення прибудови та привести ділянку у первісний стан.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді