УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«09» вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Павловської І.Г.
Суддів: Чистякової Т.І.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Фінайкіній І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у м. Судак АР Крим про зобов’язання вчинити певні дії щодо перерахунку підвищення розміру призначеної пенсії,
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Судак АР Крим на постанову Судацького міського суду АР Крим від 13 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а.
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Судак (далі Управління) та просила поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та виплатити недоплаченої щомісячну державну допомогу за період 2007 - 2008 роки.
Постановою Судацького міського суду АР Крим від 13 квітня 2010 року позов задоволено частково. Управління зобов’язано нарахувати та виплатити ОСОБА_5 державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період січень-квітень 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є дитиною війни та на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом, тому позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитина війни, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій є безпідставними.
Переглядаючи справу в порядку статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги з такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та виниклим між сторонами правовідносинам.
Статтею 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання виплатити позивачу з січня по квітень 2010 року підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Крім того, Законом № 2195-ІУ передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Судова колегія не може прийняти до уваги довід апеляції щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору. Безпідставними є також посилання на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
За таких обставин, на думку колегії суддів апеляційного суду, правильною є позиція суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача провести донарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% згідно статті 6 Закону № 2195-І.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене, постанова Судацького міського суду АР Крим від 13 квітня 2010 року підлягає залишенню без змін.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Судак АР Крим відхилити.
Постанову Судацького міського суду АР Крим від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
Павловська І.Г Чистякова Т.І. Белинчук Т.Г.