РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«09» вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Павловської І.Г.
Суддів: Чистякової Т.І.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Фінайкіній І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни,
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим на постанову Красногвардійського районного суду АР Крим від 04 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а.
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі Управління) в якому просила зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2006 року по теперішній час.
Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 04 лютого 2010 року позов задоволено частково. Управління зобов’язано здійснити перерахунок і провести виплату пенсії ОСОБА_5 з урахуванням підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 16 жовтня 2008 року по 04 лютого 2010 року в сумі 1663 грн. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі Управління просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що позивач є дитиною війни та на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, тому позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитина війни з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій є безпідставними.
Переглядаючи справу в порядку статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, з такими висновками суду частково погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та виниклим між сторонами правовідносинам.
Статтею 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Крім того, Законом № 2195-ІУ передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Судовою колегією враховується, що відповідно до статті 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитини війни.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні перерахунку спірних сум за 2009 рік, то, на думку колегії суддів, вони є неспроможними.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Отже, не може бути поширена на спірні правовідносини, оскільки розмір соціальних виплат відповідно до Закону № 2195-ІУ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону № 2195-ІУ, а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не можуть бути прийняті до уваги також і судом першої інстанції, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Разом з тим, на думку колегії суддів, постановляючи рішення про стягнення на користь позивача несплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 1663 грн., суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму, оскільки відповідно до статті 4 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі їх незаконності – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом № 2195-ІУ , покладено саме на органи Пенсійного фонду України, які мають можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії з урахуванням вже отриманих сум, та іншого.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Красногвардійського районного суду АР Крим від 04 лютого 2010 року підлягає зміні.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим задовольнити частково.
Постанову Красногвардійського районного суду АР Крим від 04 лютого 2010 року змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови грошове визначення суми до стягнення.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
Павловська І.Г Чистякова Т.І. Белинчук Т.Г.