Справа № 22ц-4095/2010 Головуючий у першій інстанції-
Бечко Є.М.
Доповідач - Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
21 вересня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області у складі:
головуючого судді – Хромець Н.С.,
суддів – Горобець Т.В., Острянського В.І.
при секретарі – Вареник О.М.
за участі - позивача ОСОБА_1, його представника – адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та удаваним,
в с т а н о в и в:
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 162720 грн. боргу за договором позики з урахуванням інфляції, 1433 грн. 42 коп. трьох відсотків річних за час прострочення, 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Свої вимоги мотивував тим, що на підставі договору позики, укладеного з відповідачем 17.02.2009 року передав йому на строк до 18.08.2009 року 160000 грн., що на той час було еквівалентно 20 000 доларів США, однак, відповідач ухиляється від повернення позики. Неповерненням коштів відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки це для нього зазначена сума, якою він тривалий час позбавлений можливості користуватись на власний розсуд.
В березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним та про визнання правочину удаваним, мотивуючи тим, що коштів за договором позики ОСОБА_1 йому не передавав, а сам договір було укладено як гарантію, що ОСОБА_3, як директор фірми-підрядника, закінчить виконання належним чином будівельних робіт за договором підряду від 23.06.2008 рок та виконає ще додатково ремонтно-будівельні роботи. Крім того, ОСОБА_3 зазначав , що на нього при підписанні договору чинився психологічний тиск, а також, йому , як особі юридично не обізнаній та, зважаючи на те, що він росіянин і не досконало володіє українською мовою, ОСОБА_1 запропоновано було лише переписати і підписати вже надрукований текст договору, та було роз”яснено, що цей договір без посвідчення у нотаріуса юридичної сили мати не буде.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір позики від 17.02.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, стягнуто судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду , як таке, що ухвалене без належного з”ясування всіх дійсних обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Зокрема , апелянт вважає, що судом неправильно застосовані ст.ст. 218,1046,1047,1051 ЦК України, оскільки договір було укладено в письмовій формі, як того вимагає закон та власноручно підписано відповідачем. Жодного належного та допустимого доказу щодо чинення тиску на ОСОБА_3 , а також щодо не отримання реально грошей, останнім суду не було надано.
Судом першої інстанції встановлено і відповідачем не оспорюється той факт, що 17.02.2009 року сторони підписали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 на термін до 18.08.2009 року 160000 грн. ( в еквіваленті 20 000 доларів США.) Договір укладався в присутності ОСОБА_5,ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Борг відповідачем не повернуто.
Також , суд першої інстанції визнав встановленим, що ОСОБА_1 фактично не передавав ОСОБА_3 160000 грн., та що договір підписано відповідачем під впливом психічного ( так у тексті) тиску.
Інших фактів, які б давали можливість аналізувати докази та робити висновки про доведеність вимог та заперечень сторін по суті спору, судом першої інстанції не встановлено.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, -що 17.02.2009 року сторони уклали та підписали договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримав в борг 160 000 грн., що є еквівалентним 20 000 доларів США, терміном на шість місяців - до 17.08.2009 року. Вказаний договір було укладено в присутності Позов, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що посвідчено їхніми підписами. У визначений в договорі строк борг ОСОБА_3 не повернуто.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; боржник зобов”язаний виконати свій обов”язок, а кредитор прийняти виконання особисто. Зазначені в договорі позики зобов”язання ОСОБА_3 не виконав. В строк , вказаний у договорі ,а також на час розгляду справи в суді борг не повернуто, що свідчить про порушення прав позикодавця.
Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції( 1440 грн. +1280 грн.) + 160000 грн.= у сумі 162720 грн. грн. та 3% річних з простроченої суми за час затримки грошей у сумі 1433 грн. 42 коп., а всього – 164153 грн. 42 коп.
Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, в зв”язку з чим задоволенню не підлягають. Так, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода підлягає стягненню у випадках, передбачених законом або договором. Стягнення моральної шкоди за невиконання договору позики законом не непередбачено, як це не передбачено і договором між сторонами.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав
Задовольняючи зустрічний позов у частині визнання право чину недійсним, суд першої інстанції вважав встановленим що ОСОБА_1 не передавав ОСОБА_3 обумовлену у договорі суму коштів та що ОСОБА_3 підписав договір під впливом психічного тиску ( так у тексті рішення) .
Проте, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи , не ґрунтуються на наявних у справі доказах та вимогах закону, який регулює спірні правовідносини.
За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України, правосуддя у цивільних справах здійснюється на засадах змагальності сторін, тому кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів факту психологічного тиску ОСОБА_1 на ОСОБА_3 при укладенні договору позики на 160 000 грн. , тобто про укладення договору позики проти волі позивача, матеріали справи не містять, що свідчить про неправильне застосування судом до спірних правовідносин ст. 231 ЦК України, яка застосуванню не підлягала.
Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 і про те, що фактично ним гроші не було отримано, так як належних доказів цього факту останнім також не надано. Свідчення свідків , виходячи з положень ч.2 ст. 59 ЦПК України та ч.2 ст.1051 ЦК України, не можуть бути допустимим доказом факту не одержання грошей позичальником. Крім того, свідки зазначили, що вони не бачили факту отримання грошей позичальником, а не стверджували про те, що ОСОБА_3 вони взагалі не були передані.
Всупереч поясненням свідків, зміст письмового договору свідчить про отримання ОСОБА_3 у ОСОБА_1 160000 грн. позики.( а.с.106)
Не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_3 про визнання правочину позики удаваним, проте з інших підстав, ніж зазначено у судовому рішенні.
Безпідставність та недоведеність вимог ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, визнання апеляційним судом обґрунтованості вимог позивача про стягнення боргу, оскільки правовідносин між сторонами випливають саме з договору позики, а також відсутність жодних доказів на підтвердження факту укладення між сторонами договору позики, який би фактично приховував договір підряду, виключають можливість задоволення вимог ОСОБА_3 і в цій частині.
Надані ОСОБА_3 письмові докази на підтвердження існування між юридичними особами, які очолюють сторони, господарських правовідносин ( а.с.41-55,81-104) та про неодноразові перевірки скарг ОСОБА_3 правоохоронними органами ( а.с. 64-77,105), а також досліджений у суді матеріал про відмову у порушенні кримінальної справи № 3727 від 11.05.2010 року Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області, не містять інформації, що встановлює обставини, на які посилається позивач, як на обґрунтування своїх вимог.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи, що позивачем було сплачено 1641 грн. 53 коп. (а.с.2) та 820 грн. (а.с.131)судового збору, 240 грн. (а.с. 3,141) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні до суду першої інстанції та при подачі апеляційної скарги, а також було сплачено 4025 грн. за послуги адвоката ( а.с.4,11,109,110,114,117) зазначені витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 Витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди відшкодуванню не підлягають, так як в цій частині в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України ст. ст. 23, 625, 1046, 1051 ЦК України, апеляційний суд ,
В и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2010 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 164153 грн. 42 коп. (сто шістдесят чотири тисячі сто п”ятдесят три гривні) 42 коп. заборгованості за договором позики.
В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6726 грн. 53 коп. (шість тисяч сімсот двадцять шість гривень) 53 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: