ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" вересня 2010 р.                                                                                                    № 1/36

За позовом  Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1 смт. Глибока Чернівецької області

до публічного акціонерного товариства  «Укрсоцбанк»м. Київ

про визнання кредитного договору недійсним

Суддя Желік Б.Є.

Представники:

Від позивача –ОСОБА_1 підприємець

Від відповідача –Мельник О.Р. дов. від 17.11.2009 року                                                  Ухвалу винесено 20.09.2010 року у зв’язку із оголошенням перерви у судовому засіданні 17.09.2010 року.          

СУТЬ СПОРУ: Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) який мешкає в смт.Глибока Чернівецької області до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк (ВАТ АКБ) «Укрсоцбанк»м.Київ про визнання недійсним договору невідновлювальної кредитної лінії №3 від 10 травня 2007 року, укладеного між позивачем і відповідачем про надання кредиту, зміст якого(договору) суперечить Конституції та ЦК України.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі позивач, зокрема, звертає увагу суду на наступне.

          Пункт 6.2 договору, який передбачає вирішення спорів третейським суддею, обмежує позивача у його праві на звернення до суду за захистом порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

          Пунктом 2.3 договору щодо нарахування і сплаті процентів за користування кредитом не передбачено день його погашення, однак день надання кредиту враховується для нарахування процентів, що порушує інтереси позичальника.

          Пунктом 2.4 договору передбачено сплату процентів за користування кредитом у валюті наданого кредиту, що суперечить ст.198 Господарського кодексу України, статтям 524, 533 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має бути визначено у грошовій одиниці України –гривні, та ст.3 Декрету Кабінету Міністрів  України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якою передбачено, що валюта України є єдиним законним способом платежу на території України.

          Умови договору, запропоновані банком, позивачем як позичальником виконувались, у т.ч. своєчасно і в повному об’ємі проводилась сплата чергових погашень по кредиту і відсоткам, що підтверджується довідками №73 від 02.04.2010 року, №134 від 02.07.2010 та довідкою від 15.02.2010 року.

          Відповідач проти визнання недійсним спірного у справі договору заперечує з підстав, наведених у відзиві, зокрема посилається на наступне.

У відповідності до ст.12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано на вирішення третейського суду (арбітражу) крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб.

          Відповідно до рішення Конституційного суду №1-рп/2008 від 10.01.2008 року гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний закон України, водночас визнає право кожного будь-яким не забороненим  законом способом захищати свої права і свободи від порушень протиправних посягань (частина 5 ст.55 Конституції України)ю Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 ст.22, ст..64 Конституції України).

          Одним із способів реалізації права кожного будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац 1 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року №3-рп/2004).

          Отже, передача спору сторонами на вирішення до Третейського суду не порушує припис ст.124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а є способом недержавного захисту своїх прав, який сторони погодили та передбачили в договорі кредиту і який є предметом даного спору.

Нікчемним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом. У такому разі визнання недійсним правочину судом не вимагається.

Позивачем підстав недійсності п.6.2 Договору кредиту не наведено, тому домовленість сторін щодо розгляду спору третейськими судами відповідає чинному законодавству.

Крім того, посилаючись на невідповідність вимогам законодавства дій сторін щодо укладання та виконання спірного кредитного договору в валюті, відмінній від гривні України, позивач не враховує ч.3 ст.533 ЦК України, у відповідності до якої використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті  при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Закон «Про Національний банк України»хоча і визначає національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містить заборони, а відтак і не позбавляє Банк можливості на вираження грошового зобов’язання в іноземній валюті.

У свою чергу ч.2 ст.37 Закону України «Про Національний банк України»передбачено, що Національний банк не може обмежувати права суб’єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом».

У відповідності до п.1 ст.3 Декрету КМ України №15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Тим же Декретом, а саме п.2 ст.1 визначено поняття «валютної операції», якою відповідно є, в тому числі, «операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України…», право на проведення  яких уповноважені банки отримують на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Законом України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківська ліцензія –документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, передбачені ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Як кредитні у цьому закону (ч.1 ст.49) розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини 1 та у пунктах 3-7 частини 2  ст.47 цього Закону, у тому числі така операція як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Одним із способів розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик –є надання банківського кредиту.

Згідно з Генеральним договором про надання кредитних послуг від 18.08.2008 року №880/255-ГД-36, укладеним між Національним банком України і АКБ «Укрсоцбанк», яким у встановленому законом порядку отримано відповідні ліцензії і дозволи на здійснення кредитних операцій, АКБ «Укрсоцбанк»надано усі належні повноваження, у тому числі на здійснення валютних операцій.

У відповідності до п.5.3 глави 5 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій  на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 року №275 визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотні умови кредитного договору встановлені ст.1054 ЦК України, відповідно до  якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа  зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1048 ЦК України (параграф 1 глави 71) передбачає, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до  приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України стороні вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови,  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із кредитного договору, позичальнику були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача укласти договір  на вкрай невигідних для нього умовах.

При цьому слід врахувати також те, що діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти –гривні, у зв’язку з чим укладаючи  договір в іноземній валюті (доларах США) сторони  повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, а також те, що зміна  курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити і врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Ухвалами від 30 липня та від 21 серпня 2010 року розгляд справи судом відкладався з підстав, наведених  в ухвалах, у т.ч. у зв’язку з витребуванням від відповідача додаткових доказів.

Останньою ухвалою від 21.08.2010 року розгляд справи судом відкладено на 13 вересня 2010 року.

13.09.2010 року від позивача надійшла заява про уточнення назви відповідача, яким слід вважати публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк».

У судовому засіданні 13.09.2010 року оголошено перерву до 17.09.2010 року.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Предметом судового розгляду є вимога приватного підприємця ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк»про визнання договору недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи  місцезнаходженням відповідача є м. Київ вул. Ковпака, 29.

Згідно Положення про Чернівецьке відділення Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»(далі –відділення), це відділення не є юридичною особою, входить до складу Банку та обліковується на балансі Хмельницької обласної філії.

Загальні правила територіальної підсудності, тобто розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих господарським судам, за територіальною ознакою, встановлені ст.15 ГПК України.

Так, відповідно до частини першої названої статті, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Проте, враховуючи, що у переважній більшості господарських договорів, кожна зі сторін зобов'язана здійснити на користь другої сторони певні дії, що практично унеможливлює за цим правилом визначити місце розгляду справи, спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи  визнанням недійсними бартерних угод, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якого звернувся заявник (додатково див. п.27.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Частиною 2 ст.15 ГПК України встановлено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Аналогічну позицію викладено в Постанові ВГС України від 13.07.2010 року № 39/30пд.

У свою чергу згідно частини 4 даної статті якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Тобто, юридичну особу в господарських правовідносинах може представляти її відособлений підрозділ тільки за умови наділення його на те цією юридичною особою відповідними повноваженнями.

Згідно частини 1 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб»коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до частини 4 роз’яснень якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті. У разі відсутності таких повноважень позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю в господарський суд за місцезнаходженням юридичної особи.

Відповідно до пункту 7 Листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/973 Відповідачем і третьою особою в справі було визначено філії організацій - юридичних осіб.

Згідно ж з частиною четвертою статті 28 ГПК повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Відповідно до пункту 27.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. N 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

При цьому, згідно вищевказаної рекомендації господарським судам слід також враховувати, що оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу позовні матеріали або справа надсилається за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору, що укладений від імені відповідача начальником Глибоцького відділення Чернівецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк».

Проте, як встановлено судовим слуханням, станом на момент звернення з позовом до суду Чернівецьке відділення Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»згідно свого положення не наділене правом здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи, у свою чергу згідно довіреності від 23.06.2009 року директора Чернівецького відділення уповноважено лише укладати договори та угоди…, подавати заяви, запити, повідомлення, здійснювати всі інші дії, пов’язані із виконанням цієї довіреності. Тобто, права здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи у довіреності, виданою у встановленому порядку керівникові цього підрозділу також не передбачено.

При цьому суд також враховує, що спірний договір укладено посадовою особою Глибоцького відділення саме від імені Банку і на підставі Довіреності, виданої тільки на укладення цих угод.

Отже, дана справа не підсудна господарському суду Чернівецької області, а тому, враховуючи, що відповідачем надано суду Положення про Хмельницьку обласну філію АКБ «Укрсоцбану», відповідно до якої останнє має право користуватися від імені банку всіма процесуальними правами відповідача по справі, а спір пов'язаний саме з діяльністю відділення, яке входить до складу  Хмельницької обласної філії, суд дійшов висновку про необхідність надіслання матеріалів справи за встановленою підсудністю господарському суду Хмельницької області.  

Керуючись статтями 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд —

УХВАЛИВ:

Матеріали справи надіслати за встановленою підсудністю господарському суду Хмельницької області.

              Суддя                                                             Б.Є.Желік