ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
15 серпня 2006 р. |
№ 1/992-7/331 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Самусенко С.С. -головуючого, |
|
|
Панченко Н.П., |
|
|
Подоляк О.А., |
|
розглянувши матеріали касаційної скарги |
ТОВ “Ельдорадо-Л” |
|
на постанову |
Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2006 року |
|
у справі |
№ 1/992-7/331 |
|
господарського суду |
Львівської області |
|
за позовом |
Спільного українсько-англійського підприємства “Західна нафтова компанія” у формі ТОВ в особі Львівської філії |
|
до |
ТОВ “Ельдорадо-Л” |
|
про |
розірвання договору оренди торгових та складських площ нежитлового приміщення № 68 від 05 квітня 2001 року та виселення із займаних приміщень |
|
за участю представників |
сторін |
|
від позивача - |
Греба Р.В., Куликов І.А. |
|
від відповідача - |
Куриленко В.О. |
ВСТАНОВИВ:
Спільне українсько-англійське підприємство “Західна нафтова компанія” у формі ТОВ в особі Львівської філії звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ “Ельдорадо-Л” про розірвання договору оренди торгових та складських площ нежитлового приміщення №68 від 05 квітня 2001 року та виселення із займаних приміщень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.ст. 652, 782 ЦК України, вказував, що не міг передбачити зміну певних обставин та цін, які істотно змінились, та у зв'язку з не внесенням відповідачем орендної плати за користування майном за квітень 2004 року протягом більш як 14 місяців підряд.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24 листопада 2005 року у справі № 1/992-7/331 (суддя Білоус Б.О.) договір оренди торгових та складських площ не житлового приміщення № 68 від 05 квітня 2001 року визнано неукладеним, ТОВ “Ельдорадо-Л” виселено із займаних приміщень, в частині позовних вимог про розірвання договору оренди торгових та складських площ не житлового приміщення № 68 від 05 квітня 2001 року провадження у справі припинено.
Рішення господарського суду Львівської області мотивовано тим, що в момент укладення договору № 68 від 05 квітня 2001 року сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов відповідно до ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме щодо вартості майна з урахуванням її індексації; індексації орендної плати; порядку використання амортизаційних відрахувань; умови про страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 02 березня 2006 року (колегія суддів: головуючий -Кравчук Н.М., судді -Гнатюк Г. М., Мирутенко О.Л.), не погодившись з висновками господарського суду Львівської області, апеляційну скаргу відповідача задовольнив, рішення господарського суду Львівської області від 24 листопада 2005 року у справі № 1/992-7/331 скасував, а позов залишив без розгляду.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду мотивована п.5 ст.81 ГПК України, оскільки позивачем не виконано вимог ухвали суду представити докази істотного покращення приміщень та зростання його балансової вартості, що є істотним для з'ясування всіх обставин та відповідно є підставою для залишення позову без розгляду.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2006 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач посилається на порушення Львівським апеляційним господарським судом ст.16 ЦК України, ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.81 ГПК України та вказує на ч.1 ст.782 ЦК України, згідно якої наймодавець має право відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Вищим господарським судом України ухвалою від 21 червня 2006 року у справі № 1/992-7/331 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 14 серпня 2006 року у справі № 1/992-7/331 призначено наступну колегію суддів: Самусенко С.С.-головуючий (доповідач), судді - Панченко Н.П., Подоляк О.А.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційного провадження, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 1/992-7/331.
05 квітня 2001 року між ЗАТ “Львівський центральний універмаг” та ТОВ “Ельдорадо-Л” було підписано договір №68 оренди торгових та складських площ не житлового приміщення.
06 травня 2004 року позивач придбав у попереднього власника вказане майно по договору купівлі-продажу і до нього в порядку ст.770 ЦК України перейшли права і обов`язки орендодавця за договором № 68 від 5 квітня 2001 року.
За вказаним договором у відповідача на користь позивача виникла заборгованість по орендній платі за квітень 2004 року в сумі 43 172 грн. 20 коп.
8 липня 2005 року позивач своїм листом № 65 надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди № 68 від 5 квітня 2001 року у зв`язку із істотним порушенням договору відповідачем та пропозицією про підписання додатку до договору про його припинення за взаємною згодою.
У відповідь на повідомлення від 8 липня 2005 року відповідач своїм листом відмовив позивачу у задоволенні даної вимоги та зазначив, що підстав для розірвання договору немає.
Керуючись ст.83 ГПК України, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог і рішенням договір оренди визнав неукладеним.
Згідно п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що стаття 16 ЦК України не містить такого способу захисту порушених цивільних прав та інтересів судом як визнання договору неукладеним.
Рішення господарського суду Львівської області від 24 листопада 2005 року у справі № 1/992-7/331 не відповідає способу захисту порушених цивільних прав та інтересів судом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що майно, яке передавалося в оренду, не є державною або комунальною власністю та в договорі оренди №68 від 05 квітня 2001 року положення щодо застосування норм Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відсутні.
Суд апеляційної інстанції визнав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неукладеність договору оренди №68 від 05 квітня 2001 року.
Судами встановлено, що відповідач мав заборгованість за користування майном тільки за один місяць оренди - квітень 2004 року у сумі 43172,20 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилався на ст.652 ГПК України.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не представлено доказів істотного покращення приміщень та зростання його балансової вартості.
Встановивши вищевказані обставини у справі, суд апеляційної інстанції мав вирішити спір по суті.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищий господарський суд України звертає увагу, що статті 782 та 783 Глави “Найм (оренда)” Цивільного кодексу України містять перелік підстав, за яких наймодавець має право відмовитися від договору чи вимагати розірвання договору.
Частина 1 статті 782 Цивільного кодексу України визначає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Аналогічну норму містить стаття 269 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на 05.04.2001 - на дату укладення договору оренди торгових та складських площ не житлового приміщення №68.
Відповідач, як встановлено судами попередніх інстанцій, мав заборгованість за квітень 2004 року, тобто за один місяць.
Оскільки за встановлених судами обставин в даному випадку наймач не вносив плату за оренду торгових та складських площ не житлового приміщення протягом одного місяця, а не протягом трьох місяців, як передбачено законодавством, та не довів істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову про розірвання договору оренди та виселення із приміщень на підставі статті 782 ЦК України та статті 652 ЦК України відсутні.
Враховуючи вищенаведені встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини, колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, однак, допущено помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам.
У відповідності до п.2 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
З наведених підстав касаційна інстанція скасовує рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та приймає нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ТОВ “Ельдорадо-Л” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 24 листопада 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2006 року у справі № 1/992-7/331 скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Панченко
О. Подоляк