ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2006 р. | № 42/173 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого, |
Вовка І.В., |
Гончарука П.А., |
розглянувши матеріали | касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м. Київ |
на | рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2006р. |
у справі | № 42/173 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” |
до | Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ |
про | стягнення 38 840 983 грн. 86 коп. |
за участю представників сторін:
від позивача –Братківський К.С., Кроль М.Б.;
від відповідача –Філіппова Н.А., Сарасека Ю.В.
УСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” звернулися з позовною заявою до господарського суду м. Києва, якою просили стягнути з поточного рахунку Державного підприємства “Енергоринок”, а при відсутності коштів з будь –якого іншого рахунку на користь позивача заборгованість за грудень 2005р. та січень 2006р. у розмірі 38 840 983,86грн. за договором від 07.09.1999р. № 71/01-ЕР, згідно якого позивач продав відповідачу електричну енергію, а останній не оплатив її в повному обсязі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.04.2006р. (суддя Паламар П.І.) у позові відмовлено, на підставі недоведеності позивачем недотримання відповідачем установленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення ним прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просив рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2006р. скасувати, а позов задоволити повністю, посилаючись на те, що господарським судом не повно встановлені фактичні обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство “Енергоринок” просили касаційну скаргу ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2006р. без змін.
Заслухавши представників сторін та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів справи, між ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” та Державним підприємством “Енергоринок” який є правонаступником Національної енергетичної компанії “Укренерго” 07.09.1999р було укладено договір № 71/01-ЕР, відповідно до умов якого позивач зобов’язався продавати відповідачу електричну енергію, останній купувати її та здійснювати оплату відповідно до умов договору. Також, сторони визнали свої зобов’язання за Договором між членами оптового ринку електроенергетики (ДЧОРЕ).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем. Таким є Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року № 575/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі (преамбула Закону).
Статтею 15 зазначеного Закону передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України; оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін (частини 1, 2, 4 статті 15). Такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України (далі - ДЧОРЕ) укладено 15 листопада 1996 року.
Статтею 151 Закону України "Про електроенергетику" встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії (ним є ДП "Енергоринок") відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (частина 1 статті 15і у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 23.06.2005 року № 2711-1У). За визначенням, яке міститься у статті 1 зазначеного Закону, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - це рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), установленого Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).
Таким чином, з урахуванням понять “алгоритм оптового ринку електричної енергії” та “поточний рахунок із спеціальним режимом використання”, установлений НКРЕ алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у тому числі й до відповідних рахунків ДП “Енергоринок”. Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з цих рахунків оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, а законодавчим приписом.
Окрім того, відповідно до пункту 8 ДЧОРЕ, яким до обов'язків розпорядника коштів оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ (ІВКОР) згідно з Правилами оптового ринку електричної енергії України, а також установлено, що розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено ІВКОР. Згідно з положеннями пункту 19.3 "в" ДЧОРЕ зобов'язання ДП "Енергоринок" стосовно платежу за електричну енергію, що була закуплена відповідно до цього договору, чітко обмежуються коштами, наявними в нього згідно з ІВКОР.
Беручи до уваги зазначене та зважаючи на повне встановлення, судом першої інстанції, фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухваленого рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2006р. у справі 42/173 - без змін.
Головуючий суддя | В.Я. Карабань |
Суддя | І.В. Вовк |
Суддя | П.А. Гончарук |