ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 р. | № 2/31(8/345 (7/415) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Луганськобленерго”
на ухвалу господарського суду Луганської області від 17.04.2006р. та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.05.2006р.
у справі №2/31 (8/345(7/415)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Луганськобленерго”
до Відкритого акціонерного товариства “Стаханівський завод технічного
вуглецю”
про стягнення 1 447 538,0 грн.,
та за зустрічним позовом ВАТ “Стаханівський завод технічного вуглецю”
до ВАТ “Луганськобленерго”
про зарахування боргу по векселях та стягнення залишку боргу після
взаємозаліку у сумі 320 144,17 грн.
за участю представників сторін:
від ВАТ “Луганськобленерго”: Дунець Т.В. (довіреність від 14.12.05 №70),
від ВАТ “Стаханівський завод технічного вуглецю”: Лабунська М.П.
(довіреність від 03.07.06 №900/16-02),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2003р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.2003р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2004р., первісний позов залишено без розгляду на підставі п.1. ст.81 ГПК України, оскільки позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У частині залишення без розгляду позовної заяви ВАТ “Луганськобленерго” вказані судові акти мотивовані тим, що вимоги, які ставляться до порядку, форми, змісту і додатків до позовної заяви, передбачені статтями 1, 2 54 і 57 ГПК України, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваженою посадовою особою позивача або його представником. Згідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Подана ВАТ “Луганськобленерго” позовна заява підписана виконуючим обов’язки Голови Правління Вайнером В.Ю., без надання позивачем належних доказів, які б свідчили про надання гр.Вайнеру В.Ю. такого права.
За таких обставин, керуючись ст.28 ГПК України, ст.29 ЦК УРСР, положеннями п.9.4.14 Статуту ВАТ “Луганськобленерго”, пунктами 3.9, 3.10 Положення про Правління ВАТ “Луганськобленерго”, та дослідивши надані сторонами докази, судами встановлено, що легітимним керівником ВАТ “Луганськобленерго” є Курбацький В.С., який обіймав посаду Голови правління за рішенням загальних зборів акціонерів від 25.09.1998р. і приступив до виконання обов’язків 05.01.1999р. згідно наказу №1 від 04.01.1999р., строк дії контракту до 25.09.2003р. За таких обставин, суд першої інстанції, з якої погодилися апеляційна та касаційна інстанції, дійшов висновку про те, що на момент подання позову у даній справі 04.10.2002р. повноважним представником ВАТ “Луганськобленерго” був Курбацький В.С.
Ухвалою Верховного Суду України від 22.04.2004р. (а.с.185 т.3) відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2004р. у даній справі.
18.01.2006р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про перегляд рішення цього ж суду від 05.08.2003р. у даній справі у порядку ст.112 ГПК України за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.04.2006р. (суддя Седляр О.О.), залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. (головуючий, суддя Бойченко К.І., судді Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.), у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення відмовлено, рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2003р. у справі №8/345 (7/415) залишено без змін.
Вказані ухвала та постанова мотивовані тим, що викладені позивачем у заяві №43 від 17.01.2006р. факти не є нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та передати заяву про перегляд рішення суду від 05.08.2003р. за нововиявленими обставинами до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.05.2006р. у даній справі залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
В обґрунтування заяви про перегляд рішення суду від 05.08.2003р. у даній справі за нововиявленими обставинами ВАТ “Луганськобленерго” посилається на те, що судова палата у господарських справах Верховного Суду України 22.11.2005р. при розгляді касаційної скарги ВАТ “Луганськобленерго” на постанову Вищого господарського суду України у іншій справі №8/551 за позовом ВАТ “Луганськобленерго”, підписаним виконуючим обов’язки Голови правління Вайнером В.Ю., до ВАТ “Лисичанськнафтооргсінтез” про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, дійшла висновку про те, що право на представництво юридичної особи пов’язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.
За таких обставин позивач стверджує, що виконуючий обов’язки Голови правління ВАТ “Луганськобленерго” Вайнер В.Ю. вправі звертатися до суду з позовами в інтересах ВАТ “Луганськобленерго”.
Позивач вважає, що у матеріалах цієї справи є докази, які свідчать про те, що позовна заява була підписана виконуючим обов’язки Голови правління Вайнером В.Ю., який був призначений на посаду рішенням Спостережної Ради ВАТ “Луганськобленерго”. Проте, вони не були досліджені судами, що протирічить ч.3, 4 ст.84 ГПК України, та документи, надані ним, які підтверджують повноваження Вайнера В.Ю., як виконуючого обов’язки Голови правління ВАТ “Луганськобленерго”, у повній мірі не вивчені та їм не дана оцінка.
Відповідно до ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
За змістом зазначеної норми, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони:
- існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику;
- є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов’язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;
- виявлені після набрання чинності судовим актом.
При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Тобто, це факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов’язків осіб, які беруть участь у справі.
Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов’язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
Таким чином, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не є нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені судом.
Обставини, на які посилається ВАТ “Луганськобленерго”, звертаючись з заявою про перегляд ухваленого у справі рішення за нововиявленими обставинами, як вірно визначено судом першої та апеляційної інстанцій, не є нововиявленими, оскільки не характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності і не можуть бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому ст.112 ГПК України.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу ч.2 ст.22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст.43 ГПК України), якими в силу ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Засоби, якими встановлюються ці дані, наведені у ч.2 вказаної статті.
Під час розгляду даної справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій були повно досліджені та вивчені докази, наявні у матеріалах справи, за наслідками чого суди дійшли висновку про те, що гр.Вайнер В.Ю. не мав права підписувати від імені ВАТ “Луганськобленерго” позовну заяву у даній справі, оскільки на момент її подання до суду 04.10.2002р. легітимним керівником ВАТ “Луганськобленерго” був Голова правління Курбацький В.С. Позивач не надав суду витребуваних доказів, які б засвідчували повноваження особи, яка підписала від імені ВАТ “Луганськобленерго” позовну заяву, зокрема наказ Спостережної ради товариства про призначення Вайнера В.Ю. виконуючим обов’язки Голови правління у відповідності до п.9.4.14 Статуту та контракту з Вайнером В.Ю., як з виконуючим обов’язки Голови Правління –генерального директора ВАТ “Луганськобленерго”, узгоджений з членами Спостережної ради товариства, як то передбачено п.4 виписки з протоколу №18 від 09.04.2002р. (а.с.3 т.3).
Необґрунтованість судового рішення, що може бути наслідком неповного з’ясування обставин справи, які підлягали встановленню судом, а також невідповідність висновків, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, є підставою для перегляду винесеного у справі судового акта в апеляційному та/або касаційному порядку, а не підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому розділом ХІІІ ГПК України. Проте, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Верховного Суду України від 22.04.2004р. позивачу –ВАТ “Луганськобленерго” було відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2004р., якою залишено без змін постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.2003р. та рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2003р. у даній справі, яким позовну заяву ВАТ “Луганськобленерго” залишено без розгляду на підставі п.1 ст.81 ГПК України з мотивів підписання її особою, яка не має права її підписувати.
Посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 22.11.2005р., ухвалену в іншій судовій справі №8/551 (а.с.5-6 т.5), та постанову Вищого господарського суду України від 27.08.2003р. у іншій справі №12/38б, є безпідставним, оскільки мотивація цих судових актів є оцінкою наданих суду доказів у названих судових справах, а не фактом, який не потребує доведення у даній справі.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та змісту ухвалених у ній рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2003р., постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.2003р. та постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2004р., обставини та докази, на які посилається заявник у своїй заяві, відображені у матеріалах справи та були предметом дослідження у судових інстанціях, результати якого зафіксовані у процесуальних документах.
Вищевикладене підтверджує правильність висновків судів двох інстанцій про те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Луганськобленерго” залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.05.2006р. у справі №2/31 (8/345(7/415) - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій