ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
РІШЕННЯ
Іменем України
17.09.2010Справа №2-16/4077-2010
За позовом Телерадіокомпанії «Ніка» в формі Колективного малого підприємства (96420, с. Міжводне, Чорноморський район, вул. Першотравнева, б.8, ідентифікаційний код 19008984)
До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (96400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (96400, АДРЕСА_2).
Про стягнення 10 500,00 грн.
Суддя Господарського суду АР Крим Білоус М.О.
представники:
Від позивача – ОСОБА_2 предств., довіреність від 17.09.2010р.
Від відповідача – не з’явився
Третя особа – ОСОБА_2 - свідоцтво серії НОМЕР_2
Обставини справи: Телерадіокомпанія «Ніка» в формі Колективного малого підприємства звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача судові витрати у сумі 10 500, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані у зв’язку з необґрунтованим спрямуванням відповідачем - СПД ОСОБА_1 позовної заяви до Господарського суду АРК, як внаслідок ухвалою ГС АРК від 11.05.2010 р. у справі № 2-32/1642-2010 провадження було припинено відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України, а тому на думку позивача, судові витрати, які були понесені Телерадіокомпанією «Ніка» в формі КМП на підставі укладеного між Телерадіокомпанією «Ніка» в формі КМП та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 договору на надання юридичних та консультативних послуг від 02.04.2010 р. підлягають стягненню з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
В судовому засіданні 17.09.2010 р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав договори фінансової допомоги 02.04.2010р., 06.04.2010р., 20.04.2010р. та від 11.05.2010р.
Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, але, 14.09.2010р. від відповідача надійшли додаткові заперечення на позов.
У відзиві на позов та додаткових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа – СПД ОСОБА_2 письмових пояснень щодо предмета спору не надав, але, усно вказував на те, що приймав участь у справі № 2-32/1642-2010р. в якості представника ТРК «Ніка» у формі КМП та зазначив, що не є адвокатом. Проте, надає юридичні послуги відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2010р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, суд
ВСТАНОВИВ :
22.03.2010 р. ухвалою ГС АРК у справі № 2-32/1642-2010 було порушено провадження за позовною заявою суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Чорноморський р-н до відповідача колективного малого підприємства «Ніка», Чорноморський р-н про розірвання договору, виділ частки майна в натурі та стягнення 225 000,00 грн.
Відповідач по вказаній справі – Телерадіокомпанія «Ніка» в формі КМП з метою захисту своїх прав 02.04.2010 р. уклав з суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 договір на надання юридичних та консультативних послуг ( а.с. 25-29).
Згідно з п.1.1. вказаного договору Клієнт - Телерадіокомпанія «Ніка» в формі КМП доручив, а Юрист – СПД ОСОБА_2 взяв зобов’язання надавати юридичні та консультативні послуги в об’ємі та на умовах, передбачених Договором. Юридичні та консультативні послуги надаються Юристом Клієнту у зв’язку з судовим процесом в Господарському судді АРК за позовом СПД ОСОБА_1 к Клієнту про розірвання договору, виділу частини майна в натурі та стягненні 225 000,00 грн. ( п.1.2. договору).
Згідно п.4.3. договору вартість юридичних та консультативних послуг визначається в додатку, яке є невід’ємною частиною цього договору.
Відповідно до звітів про надання юридичних та консультативних послуг від 02.04.2010 р., 06.04.10 р., 20.04.10 р., 11.05.10 р. ( а.с. 31-38), квитанцій (а.с. 2-5) сума послуг склала 10500 грн.
В якості підстав для стягнення вказаної суми з відповідача, Телерадіокомпанія «Ніка» в формі КМП вказує на необґрунтованість спрямування СПД ОСОБА_1 позовної заяви до Господарського суду АРК, оскільки ухвалою ГС АРК від 11.05.2010 р. у справі № 2-32/1642-2010 провадження по справі було припинено згідно з п. 1 ст. 80 ГПК України.
На думку позивача, ТРК «Ніка» в формі КМП понесло витрати у розмірі 10500 грн., що є причино – наслідкового зв’язку між діями відповідача та понесеними витратами, а тому, позивач, посилаючись на ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, просив суд стягнути з відповідача вказані судові витраті, пов’язані з розглядом справи № 2-32/1642-2010.
При цьому, представником позивача додатково були надані договори фінансової допомоги від 02.04.2010р., 06.04.2010р., 20.04.2010р. та від 11.05.2010р., згідно з якими Позикодавець ОСОБА_3 передав у власність Позичальнику ТРК «Ніка» в формі КМП кошти, які позичальник зобов’язується повернути у строки, визначені п.2.2, 2.3. договорів. До вказаних договорів були надані акти про отримання у власність позичальника кошти в сумі 2000 грн., 2500 грн., 2250 грн., 3750 грн.
Дослідивши матеріали справи, додаткові надані документи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 49 вказаного кодексу передбачений порядок розподілу господарських витрат.
З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства Президія Вищого арбітражного суду України у п. 1 Роз’ясненні Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/78 від 04.03.1998 р., вказує, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичний осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє відображення в Рішенні Конституційного Суду України від 16.11.00 р. за № 13-пр/2000.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст. 2 ЗУ « Про адвокатуру», котра визначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь – яким представникам.
Вказана позиція також викладена в Інформаційному листі ВГСУ від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».
Враховуючи те, що суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не надав доказів того, що він є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність, а відтак такі витрати не можуть бути відшкодовані стороні, тобто позивачу по дійсній справі, як суми судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України.
Крим того, судом в судовому засіданні були досліджені матеріали господарської справи № 2-32/1642-2010.
З цієї справи також вбачається, що під час підготування відзиву на позов СПД ОСОБА_2 як представником ТРК «Ніка» в формі КМП надаючи юридичні та консультативні послуги взагалі не ставилось питання щодо припинення провадження по справі у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Надані позивачем до позову квитанції та договори фінансової допомоги від 02.04.2010р., 06.04.2010р., 20.04.2010р. та від 11.05.2010р., укладені зі ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом як належний доказ сплати послуг за договором про надання юридичних та консультативних послуг від 02.04.2010 р., оскільки ТРК «Ніка» в формі КМП не надало жодного доказу проведення цих операцій по бухгалтерському обліку (приходно та видаткові касові ордера, тощо).
Більш того, позивачем при зверненні до суду повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально – правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, треба вирішити спір.
Але, таких норм матеріального права позивачем взагалі не було вказано.
Посилання позивача на те, що ТРК «Ніка» в формі КМП понесло витрати у розмірі 10500 грн., що є причино – наслідкового зв’язку між діями відповідача та понесеними витратами також не можуть бути підставою для задоволення позову з посиланням на ст. 44 ГПК України.
Слід зазначити, що в даному випадку понесені позивачем витрати слід класифікувати як збитки, але, вони мають дещо інший механізм обґрунтування та доказування.
З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову ТРК «Ніка» в формі КМП про стягнення з СПД ОСОБА_1 10500 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2010р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Білоус М.О.