ПОСТАНОВА

27 вересня 2010 року                                              м. Ужгород

Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Животов Г.О., з участю прокурора Сирохман Л.І., провівши попередній розгляд кримінальної справи в якій вироком Берегівського районного суду від 12 серпня 2010 року засуджений громадянин Грузії ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України до штрафу в розмірі 1700 гривень,

встановив:

В апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, порушується питання про скасування вироку місцевого суду внаслідок м’якості призначеного покарання та постановлення апеляційним судом свого вироку з призначенням більш суворого покарання.

Справа підлягає поверненню суду першої інстанції з таких підстав.

Своїм вироком місцевий суд змінив запобіжний захід засудженому з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Зі змісту Глави 13 КПК України вбачається, що метою підписки про невиїзд є запобігання спробам ухилитися від суду. Така мета може бути досягнута за умови обмеження передбаченого ст. 33 Конституції України права засудженого на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України.

Усупереч цим вимогам закону та меті застосування запобіжного заходу суд першої інстанції не тільки не виконав своє рішення про обмеження права засудженого на вільне залишення території України, але й відібрав у нього підписку, якою навпаки, зобов’язав залишити державу де він вчинив злочин та не виїжджати зі свого місця мешкання - АДРЕСА_1 (а. с. 225).

Цим фактично унеможливлений розгляд апеляції прокурора в якій порушується питання про погіршення становища засудженого, внаслідок чого присутність останнього в судовому засіданні є обов’язковою.

Отже, справа підлягає поверненню для виконання судом першої інстанції свого рішення про відібрання у засудженого підписки про невиїзд з місця його тимчасового знаходження на території України.

Місцевий суд не повідомив засудженому про виготовлення протоколу судового засідання, надходження апеляції прокурора та час і місце розгляду справи апеляційним судом, оскільки відповідні листи у Словацьку Республіку (а. с. 228, 244 та 245) направив не у спосіб встановлений Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 354 та ст. 361 КПК України, місцевий суд повинен був не повідомити, а викликати засудженого в апеляційний суд.

Такий виклик і вручення інших документів, зокрема – підписки про невиїзд з конкретного тимчасового місця знаходження на території України, повинні бути здійсненні у спосіб передбачений вищезазначеними Конвенцією та Інструкцією, або, в разі необхідності, Договором між Україною та республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року.

Після отримання судом першої інстанції, у передбаченій міжнародними договорами формі, даних про виконання всіх його доручень про передачу засудженому відповідних вищезазначених письмових документів, справу слід направити апеляційному суду на розгляд.

Керуючись ст. ст. 357, 359 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Повернути дану справу Берегівському районному суду для виконання вимог зазначених в мотивувальній частині даної постанови, статтях 87-1, 88, 351, 354 КПК України.

Суддя                                                            Г.О.Животов