УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 вересня 2010 року                                                        м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів

Демченка С.М. (головуючий), Животова Г.О. та Лізанця П.М.,  

з участю прокурора Міцоди К.Д.,

та засудженого ОСОБА_4,

розглянувши кримінальну справу в якій вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 липня 2010 року засуджений

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий, громадянин України,

-   за ч.1 ст.315 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-   за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі;

-   за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

-   на підставі ст.ст.70, 75, 76 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладенням обов’язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

встановив:

Як визнав суд першої інстанції, ОСОБА_4 09 травня 2010 року, приблизно о 15 годині, на території дільничної лікарні в с.Нересниця Тячівського району на вул.Грушевського переконав ОСОБА_5 вжити та придбати у нього особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), після чого вони спочатку викурили частину цього засобу, потім перший продав другому за 100 гривень 1,4012 грама марихуани, а її залишок вагою 7,708 грамів продовжив зберігати при собі в кишені штанів без мети збуту.

В порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_5 відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України внаслідок незначної кількості придбаного ним наркотичного засобу (а.с.76).

В апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, порушується питання про скасування вищезазначеного вироку внаслідок м’якості призначеного покарання та його невідповідності ступеню тяжкості злочину й особі засудженого і постановленя апеляційним судом свого вироку з призначенням покарання без звільнення від його відбування.

Заслухавши доповідь судді, промови прокурора, який підтримав апеляцію, та засудженого, який просив залишити оскаржений вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, суд визнає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановивши декілька обставин, які пом’якшують покарання (вчинення злочину вперше, щире каяття, сприяння в розкритті злочину, позитивна характеристика підсудного) за відсутності таких, що його обтяжують, суд обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_4 вимоги ст.75 КК України і звільнив його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.

Наявність пом’якшуючих покарання обставин та правильність призначення мінімального строку покарання у виді позбавлення волі в апеляції прокурора не оспорюється, а вчинення злочину на «грунті наркоманії» враховано в санкціях статей КК України за якими визнано винуватим засудженого.

Зважаючи на зазначене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції визначив засудженому покарання у відповідності до загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України.

Отже, оскаржений вирок в цій частині є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України

ухвалив:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 липня 2010 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Судді