ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року                                              м. Ужгород

Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Животов Г.О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення в якій постановою судді Ужгородського міськрайнного суду Закарпатської області від 30 червня 2010 року

ОСОБА_1,      ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1

визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування «всіма видами транспортних засобів» строком на один рік

встановив:

Як визнав суддя місцевого суду, ОСОБА_1 13 червня 2010 року о 22 годині 20 хвилин в с.Холмці Ужгородського району керував в стані алкогольного сп’яніння мопедом «Спарк», від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на такий стан відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушені питання про поновлення строку на її подачу та скасування вищезазначеної постанови судді із закриттям провадження в справі, оскільки поруч з мопедом апелянт тільки стояв і не керував ним, посвідчення водія у нього не вилучалось, хто власник транспортного засобу не встановлено, показники використаного працівником міліції спеціального технічного засобу («забір повітря з легень в індикаторну трубку») є «сумнівним та не точним доказом знаходження особи в стані алкогольного сп’яніння», справу розглянуто без присутності порушника.

Апелянт в судове засідання не з’явився, його телеграма про хворобу нічим не стверджена.

Апеляційний суд визнає за необхідне поновити строк на подачу ОСОБА_1  апеляційної скарги і відмовити в її задоволенні з таких підстав.

Справу розглянуто за відсутності порушника, який отримав копію постанови судді 6, а скаргу подав 8 вересня 2010 року. Отже, строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин, внаслідок чого такий підлягає поновленню.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення підписаного ОСОБА_1, останній керував мопедом у нетверезому стані та стверджував, що вживав пиво і тому медичне обстеження проводити не потрібно. Такі пояснення він написав власноручно (а. с. 1).

Зазначені обставини підтвердили й свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підписали протокол.

Факт знаходження водія мопеда у нетверезому стані зафіксовано й використаним працівником міліції спеціальним технічним засобом, про що йдеться й в апеляційній скарзі.

Усі ці докази в сукупності спростовують твердження апелянта про його невинуватість та викривають його у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки після встановлення працівниками міліції з використанням спеціальних технічних засобів наявності у ОСОБА_1 стану алкогольного сп’яніння, порушник відмовився від медичного огляду на такий стан.

Отже, дії порушника кваліфіковані судом першої інстанції правильно, а ухвалена ним постанова є законною та обгрунтованою.

Відсутність ОСОБА_1 в судовому засіданні не вплинула та не могла вплинути на обґрунтованість рішення судді, висновки якого відповідають фактичним обставинам справи, а стягнення – загальним правилам його накладення, передбаченим ст. 33 КУпАП.

Зважаючи на зазначене та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення

постановив:

Поновити строк на подачу ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову судді Ужгородського міськрайнного суду Закарпатської області від 30 червня 2010 року щодо апелянта, залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя