Справа №22-5937/06 р. Категорія-26

Головуючий у 1 інстанції - Ронтар А.Л. Доповідач-    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                      Бугрим Л.М..

суддів:                                                      Біляєвої О.М.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:                                                                  Жуковій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду від 18 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

1                   Рішенням Дружківського міського суду від 18 квітня 2006 р. були задоволені позовні

вимоги ОСОБА_2   заповіт від 19 вересня 1997 р. на ім'я ОСОБА_1

було визнано недійсним.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивач пропустив строки позовної давності, оскільки про заповіт позивачу було відомо ще за життя бабусі. Крім того вважає, що у суді першої інстанції не було добуто доказів того, що на день укладання заповіту ОСОБА_3 була недієздатною.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_3. на праві власності належало АДРЕСА_1. 16 вересня 2004 р. остання померла і при відкритті спадщини з'ясувалося, що мають місце два заповіти: від 9 березня 1989 р. на ім'я позивача на все вищевказане домоволодіння і від 19 вересня 1997 р. на ім'я відповідача на '/г частину того ж домоволодіння. На підставі акту посмертної судово-психіатричної експертизи від 10 лютого 2006 р. було зроблено висновок, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження на день підписання заповіту 19 вересня 1997 р. на користь ОСОБА_1. страждала хронічним психічним захворюванням, в силу якого не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про визнання заповіту від 19 вересня 1997 р. укладеного ОСОБА_3 на користь відповідача недійсним, оскільки відповідно до вимог ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може

бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Доводи відповідача про пропуск строку позовної давності не може бути прийнятим до уваги, оскільки такі доводи були перевірені судом першої інстанції і встановлено, що строки порушені не були. Доказів того, що ОСОБА_2 про вчинений заповіт було відомо з дня його підписання спадкодавцем не надано.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд,-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дружківського міського суду від 18 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в

касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання чинності.