Справа № 11 - а - 570 2006 рік. Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України. Головуючий у першій інстанції: Кутурланова О.В. Доповідач апеляційного суду: Ржепецький О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З серпня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі: Головуючого: Ржепецького О.П. Суддів: Тамбовцева В.О., Олєщук Т.Л. за участю прокурора: Андрєєвої Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисникаОСОБА_1 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2006 року, яким ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до позбавлення волі на три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на один рік. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання призначене у виді позбавлення волі, строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 27.01.2006 року без мети збуту незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - гашиш, вагою 2.4 грама, який зберігав за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1. Він же 28.01.2006 року незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб- маріхуану, вагою 31.3 грама, зберігав його за місцем проживання. 29.01.2006 року ОСОБА_2 незаконно збув 3.1 грама цього наркотичного засобу ОСОБА_3, а 31.01.2006 року - ОСОБА_4, вагою 3.7 грама. 24.5 грама наркотичного засобу ОСОБА_2 зберігав з метою збуту за місцем проживання.

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить вирок суду змінити. Посилаючись на те, що ОСОБА_2позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом третьої групи, розкаявся, просить призначити засудженому покарання без позбавлення волі, з застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисникаОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляцію, думку прокурора про обгрунтованність  вироку  та  відсутність   підстав  до  задоволення   апеляції, вивчивши     матеріали     кримінальної справи,  колегія  суддів  не  знаходить підстав до задоволення апеляції.

Дослідженими судом доказами підтверджена вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України. В апеляції кваліфікація злочинів не оспорюється.

Вирішуючи питання про покарання, суд врахував обставини, які пом'якшують покарання засудженого, в тому числі і вказані в апеляції, а саме: розкаяння, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, те що засуджений є інвалідом третьої групи, посередньо характеризується за місцем проживання, а тому призначив покарання за тяжкий злочин з застосуванням вимог ст. 69 КК України. Підстав до подальшого пом'якшення покарання не вбачається, оскільки призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередженння нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 363,364 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію захисникаОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корабельного  районного  суду  м.  Миколаєва  від  2  червня  2006  року,  у відношенні ОСОБА_2, залишити без зміни.