Справа № 2-1148

                                                                                                                                                            2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 р.                                                                                      м. Снятин

       Снятинський районний суд Івано-Франківської області

    у складі: головуючого - судді - Калиновський М.М.

              секретаря – Равлюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання права на проведення перерахунку доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась у Снятинський районний суд Івано-Франківської області   з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області в якому просить суд визнати за нею право на проведення перерахунку доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок  та виплату їй доплати до пенсії з 9 липня 2007 року у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як передбачено у ч.2 ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

   Позовні вимоги мотивувала тим, що вона проживає в населеному пункті, який відповідно до Постанови КМ України № 106 від 23 липня 1991 року віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю, і повинна отримувати доплату до пенсії, як непрацююча пенсіонерка, за проживання у вищезазначеній зоні в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак, відповідач виплачує доплату у значно меншому розмірі, тобто 5 грн. 20 коп., а тому просить визнати за нею право на проведення перерахунку доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та зобов’язати відповідача провести перерахунок  та виплату їй доплати до пенсії з 9 липня 2007 року у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ч.2 ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  Позивачка  в судове засідання не з’явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити.

  Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак продав до суду заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги не визнає з мотивів викладених у запереченні, просив в позові відмовити, як у безпідставному.  

 Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Спірні правовідносини, які склалися між позивачем та Управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та  рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року № 10рп/2008.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, серії НОМЕР_1 від 12 липня 1993 року, категорії 4 ( а.с. 6).  На даний час вона ніде не працює та отримує пенсію за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області з 08.01.1990 року, що стверджується трудовою книжкою № НОМЕР_2 від 10.05.1967 року (а.с.8) та пенсійним посвідченням     № НОМЕР_3 (а.с.7).  

    Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.96 року) доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться у розмірі встановленому для громадян, які працюють на цій території, тобто у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

   Мінімальна заробітна плата встановлюється Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.      

   Доводи представника відповідача про те, що при розрахунку доплати до пенсії вони виконували вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ст. 8 ЦПК України у разі якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а в разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 була визнана  неконституційною та такою, що втратила чинність з дня ухвалення рішення ст. 71  ЗУ  № 489-V від 19.12.2006 року, яка зупинила дію ст. 39 ЗУ  «Про «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

     Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 був визнаний неконституційним та таким, що втратив чинність з для ухвалення рішення п.28 розділу ІІ ЗУ від 28.12.2007р. №107-VІ.

      В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що визнані неконституційними.  

     Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про державний бюджет України» включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.

     У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспiльнi потреби, розмір i цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Виходячи з цього відповідач, починаючи з 09 липня  2007 року, зобов’язаний був здійснити позивачці перерахунок і виплату доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, за проживання в зоні радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та виплачувати щомісячно таку доплату до пенсії.

    А тому на підставі викладеного, суд вважає, що позивачка має право на проведення перерахунку та виплату доплати до пенсії відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

     Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

     Відповідно до вимог ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

     У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За ст.257 ЦК України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється три річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка звернулася до суду 20.08.2010 року, жодних клопотань щодо поновлення чи продовження строку через пропущення його з поважних причин не заявляла. Позивачкою не викладено обставин для визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними, а її юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення закону залежить виключно від бажання особи. І тому суд вважає, що позивачка  пропустила строк на звернення до суду, щодо вимог з 09.07.2007 року 19.08.2007 року.

     Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки базуються на законі, обґрунтовані і доведені в засіданні, і тому слід визнати за ОСОБА_1 право на перерахунок доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та  зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплачувати   ОСОБА_1 доплату до пенсії за проживання у зоні  посиленого радіоекологічного контролю згідно ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати  з 20 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

     Враховуючи вище наведене, керуючись ст.ст. 21, 24, 46, 55, 124 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, ст.        ст. 197, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

                                                            В И  Р І Ш И В :

      Позов задоволити частково.

       Визнати за ОСОБА_1 право на перерахунок доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » з 20.08.2007р. по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

      В задоволенні решти позовних вимог  відмовити повністю.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду  Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський райсуд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів, з дня отримання цього рішення.  

      Рішення набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 223 та ст. 294 ЦПК України.

Головуючий:  підпис

Суддя Снятинського районного суду                 М.М.Калиновський