Справа № 22-ц-189 Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Р.В.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
11 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючого – Маслова В.О.,
суддів - Лузан Л.В., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря судового засідання –Василенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2009 року
у справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина»
до товариства з обмеженою відповідальністю «АРВ», ОСОБА_3, ОСОБА_2
про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням суду позов ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина» задоволено.
Стягнуто на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина» з ТОВ «АРВ», ОСОБА_3, ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 2220054 грн. 51 коп., з яких заборгованість по основній сумі кредиту -1827000 грн., заборгованість по відсотках – 36535,99 грн., пеня - 234940,88 грн., інфляційні збитки -121577,64 грн.
Стягнуто з ТОВ «АРВ», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з кожного на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина» (далі –банк) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 10 грн. та судовий збір в сумі 566 грн. 66 коп., всього 576 грн. 66 коп.
Зазначено, що заходи забезпечення позову згідно ухвали Охтирського міськрайонного суду від 13 листопада 2009 року про накладення арешту на грошові кошти та майно боржників після набрання законної сили рішенням суду скасовуються..
В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з них суми заборгованості за кредитним договором. Вказують, що солідарне з боржником стягнення з них заборгованості за кредитним договором є неможливим, оскільки договір поруки є припиненим в зв’язку з тим, що банк без їх згоди підвищив відсоткову ставку за користування кредитом.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «АРВ» та відповідача ОСОБА_3, які підтримали скарги з мотивів, в них викладених, представника позивача, який заперечує проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 18 червня 2008 року ТОВ «АРВ» уклало з банком кредитний договір № 01/2008/705541018, згідно якого останній надав ТОВ «АРВ» кредитні кошти в межах відкритої відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з встановленим лімітом заборгованості у сумі 5 000 000 грн. Видача коштів в межах кредитної лінії здійснювалась окремими траншами строком до 60 днів. Кредитним договором передбачено, що транш надається за наступних умов: після підписання окремих додаткових угод, які є невід’ємною частиною цього договору, у яких обумовлюється сума кожного окремого траншу, строк його повернення, розмір відсоткової ставки, а також інші умови, що можуть виникнути протягом дії договору. Між банком та ТОВ «АРВ» було укладено додаткові угоди від 19 червня 2008 року, 15 липня 2008 року, 23 липня 2008 року, 20 серпня 2008 року, 26 вересня 2008 року, 09 жовтня 2008 року, 13 листопада 2008 року, 02 грудня 2008 року, 05 грудня 2008 року. Загальна сума траншів за зазначеними угодами склала 13059000 грн. На порушення умов цього договору ТОВ «АРВ» незадовільно виконувало свої обов’язки за договором, погашало основну суму боргу та відсотки несвоєчасно, що дало право банку вимагати дострокового погашення всього боргу та нарахованих відсотків за кредитом з штрафними санкціями, а також інфляційних збитків.
На забезпечення кредитного зобов’язання між банком та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2 18 червня 2008 року були укладені договори поруки, згідно яких вони взяли на себе солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов’язання ТОВ «АРВ».
Доповнивши в листопаді 2009 року позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 2220054 грн. 51 коп., з яких заборгованість по основній сумі кредиту -1827000 грн., заборгованість за відсотками -36535,99 грн., пеня -234940,88 грн., інфляційні збитки-121577,64 грн. (а.с. 3-6,79).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ТОВ «АРВ» порушило умови укладеного між сторонами кредитного договору, договори поруки не є припиненими, оскільки основне зобов’язання належним чином не виконане, змін зобов’язання за кредитним договором не відбулось і обсяг відповідальності поручителів не збільшився.
Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно ст. ст. 526, 530 ч.1 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності інших умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.
Ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 553 ч.1, ст. 554 ч.ч.1, 2 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між ТОВ «АРВ» та банком був укладений кредитний договір №01/2008/705541018 про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування строком по 17 червня 2010 року з відсотковою ставкою за користування кредитом в національній валюті 23% річних, згідно якого ТОВ «АРВ» отримало кредитні кошти в межах відкритої відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з установленим лімітом заборгованості на суму 5000000 грн. Згідно п.1.2 договору, видача коштів здійснюється окремими траншами строком до 60 днів . Кредитним договором передбачено, що транш надається за наступних умов: після підписання окремих додаткових угод, що є невід’ємною частиною цього договору, у яких обумовлюється сума кожного окремого траншу, строк його повернення, розмір відсоткової ставки, а також інші умови, що можуть виникнути протягом дії договору. Між банком та ТОВ «АРВ» було укладено додаткові угоди від 19 червня 2008 року, 15 липня 2008 року, 23 липня 2008 року, 20 серпня 2008 року, 26 вересня 2008 року, 09 жовтня 2008 року, 13 листопада 2008 року, 02 грудня 2008 року, 05 грудня 2008 року. Загальна сума траншів за зазначеними угодами склала 13059000 грн.
18 червня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали з банком договори поруки, відповідно до яких поручителі взяли на себе зобов’язання за належне виконання позичальником умов кредитного договору.
П. 3.3.8 кредитного договору передбачає, що банк має право вимагати дострокового повернення траншів, виданих в межах кредитної лінії, і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за користування кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов цього договору та порушення позичальником/поручителями (заставодавцем) договорів, що забезпечують виконання зобов’язань позичальника за цим договором.
П.4.1 кредитного договору передбачає, що за несвоєчасне повернення траншів або кредиту та/або сплату відсотків за ними, в тому числі пред’явлених до дострокового погашення, позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
18 червня 2009 року банк надіслав підприємству боржнику – ТОВ «АРВ» повідомлення, в якому зазначив, що в зв’язку з невиконанням умов договору, викладених в п.3.2.17 в частині проведення 95% відсотків розрахунків через рахунок, відкритий в філії банку, процентна ставка за користування кредитною лінією з 1 червня 2009 року підвищується на 2 відсотки річних (а.с.54).
П.3.2.17 кредитного договору дійсно передбачає, що позичальник зобов’язаний перевести в банк 95% відсотків грошових оборотів та підтримати такі обороти протягом всього періоду кредитування, в іншому випадку відсоткова ставка за користування кредитом збільшується на 2 відсотки річних.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачі не спростували надані банком докази про те, що на час направлення боржнику повідомлення про збільшення процентної ставки на 2 %, товариство станом на 15 червня 2009 року мало борг перед банком по погашенню основної суми кредиту 274 000 гр. і по сплаті відсотків – 39273,09 гр., вирахуваних з відсоткової ставки 23 % річних.
Не зважаючи на надіслання банком вказаного листа про підвищення відсоткової ставки на 2 % річних, банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення боргу за кредитом з розрахунку 23 % річних, а не 25%.
З огляду на зазначене, посилання в апеляційних скаргах на припинення договорів поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки збільшився обсяг відповідальності поручителів, є безпідставними, оскільки договори поруки є чинними, позов до поручителів пред’явлений в межах суми боргу, вирахуваної відповідно до тих умов договору, за виконання яких боржником вони поручились.
Заперечень щодо вірності нарахування боргу, який дав підстави банку для дострокового стягнення всієї суми кредиту, саме з врахуванням 23 % річних , відповідачі не надали.
Позивач довів, що боржник допустив порушення зобов’язань за договором кредиту, а тому у нього виникло право достроково стягнути солідарно з боржника і поручителів всю суму кредиту та відповідних нарахувань за відсотками, пені з врахуванням індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України. Умови реалізації права вимагати виконання зобов’язань банком дотримані, і доказів на спростування цьому відповідачі не надали.
Посилання представника боржника - ТОВ «АРВ» на те, що банк не приймав від товариства платіжні документи, вимагаючи погашення кредитів за іншими договорами, а тому у товариства виник борг за даним кредитним договором, є безпідставними і не доводяться матеріалами справи.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які є посилання в апеляційних скаргах, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об’єктивну оцінку.
Рішення суду ґрунтується на вірно встановлених обставинах справи, узгоджується з доказами, наявними у справі, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова