Справа №22-ц-269 Головуюча у 1-й інстанції Таран С.А.
Категорія 37 Суддя – доповідач Сибільова Л.О.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
03 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Маслова В.О.,
суддів - Лузан Л.В., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 грудня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1,
треті особи: Третя Сумська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, в інтересах якого як неповнолітнього діяла ОСОБА_4,
про визначення часток в спільній сумісній власності на квартиру, визнання права власності в порядку спадкування,
в с т а н о в и л а :
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з позовом, в якому зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_5, і на час її смерті їм належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1. Дружина заповіла належну їй частину квартири ОСОБА_1 Він, 1939 року народження, як непрацездатний вдівець, має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті дружини, з якою він на час відкриття спадщини проживав разом, а тому є таким, що прийняв спадщину. Посилаючись на те, що інших спадкоємців, крім нього, дружина не мала, просив визначити частки у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру - за ним та за дружиною по 1/2 частині та визнати за ним право власності в порядку спадкування на обов'язкову частку - 1/4 частину квартири.
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Визначено частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, по ? частині за ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Визнано право власності в порядку спадкування за ОСОБА_2 на ? частину вказаної квартири після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на ? квартири скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про визнання за ним права власності в порядку спадкування на 1/8 частину квартири.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом вірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 лютого 1994 року (а. с. 5, 7, 9).
Дружина позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2, 1939 року народження, непрацездатний, на час відкриття спадщини постійно проживав разом з нею (а.с. 4, 6, 11, 12).
Відповідно до заповіту від 06 липня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 всю належну їй частину вказаної квартири заповіла ОСОБА_1 (а. с 10).
Після смерті ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка їй заповідалася, шляхом подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. З заявою при прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся і позивач ОСОБА_2 – чоловік померлої, не вказавши в заяві про наявність у померлої інших спадкоємців за законом. Як спадкоємець за законом та за заповідальним розпорядженням ОСОБА_2 отримав свідоцтва про право на спадщину на грошові вклади померлої в відділеннях Держощадбанку України (а. с. 16 – 19, 36- 41).
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мали сина ОСОБА_6, який помер до смерті своєї матері ОСОБА_5, і який має сина – ОСОБА_3, 1991 року народження, який на момент смерті своєї баби ОСОБА_5 був неповнолітнім, проживає в м. Київ. Ні він, ні в його інтересах його мати ОСОБА_4 не звертались до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини внуком померлої за правом представлення. Судом залучений до участі в справі як третя особа неповнолітній ОСОБА_3, в інтересах якого діяла як законний представник його мати ОСОБА_4 ( а.с. 22, 24, 27-30).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини і прийшов до вірного висновку про те, що на підставі ст. 370 ЦК України частки подружжя у праві спільної сумісної власності на квартиру є рівними – по ? частині, і спадкоємцями померлої ОСОБА_5 є: за законом - її чоловік ОСОБА_2 на підставі ст. 1261 ЦК України та за правом представлення - її внук ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України.
Суд також вірно визначився в тому, що за наявності заповіту ОСОБА_5 на користь іншої особи позивач як непрацездатний вдівець має право на обов’язкову частку у її спадщині.
Проте, вирішуючи, яка частина квартири складає обов’язкову частку позивача у спадщині і повинна належати йому в порядку спадкування після смерті дружини, суд першої інстанції помилився в застосуванні норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Висновок суду про те, що за ОСОБА_2 на підставі вказаної норми закону необхідно визнати право власності на ? частину спірної квартири, є помилковим.
Суд виходив з того, що внук померлої ОСОБА_5 ОСОБА_3 на момент її смерті проживав окремо від спадкодавця, у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_2 проживав разом з померлою, протягом шести місяців не заявив про свою відмову від спадщини, а тому він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_5
Суд невірно застосував норму матеріального права, помилково витлумачивши її.
Ч. 1 ст. 1241 ЦК України ставить розмір обов’язкової частки в спадковому майні в залежність від наявної кількості спадкоємців за законом, а не кількості спадкоємців за законом, які прийняли спадщину. Відповідно до вказаної норми закону, обов’язкова частка позивача ОСОБА_2, незалежно від змісту заповіту ОСОБА_5, становить половину від частки, що йому належала б, якби він і ОСОБА_3 спадкували за законом, тобто мали б право кожен на отримання по ? частині спадкового майна, яке становить ? частину спірної квартири.
Виходячи з викладеного, частка ОСОБА_2 у спадщині за законом становила б ? частину квартири ( ? : 2), а обов’язкова частка становить 1/8 ( ? : 2).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки суд невірно застосував норму матеріального права, рішення суду в частині визнання в порядку спадкування за ОСОБА_2 права власності на ? частину спірної квартири підлягає зміні шляхом зменшення його обов’язкової частки у спадщині до 1/8.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 грудня 2008 року у даній справі в частині визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування на ? частину квартири АДРЕСА_1 змінити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, а не ? частину, як зазначено в рішенні суду.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова