Справа №22-ц-331 Головуюча у І інстанції – Глущенко Є.Д.
Категорія 45 Суддя-доповідач – Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
03 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.,
суддів - Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2
до Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області
про визнання права власності на земельну ділянку та зобов’язання видати Державний акт на право власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Біловодської сільської ради з позовом, в якому зазначав, що рішенням виконавчого комітету сільської ради № 42 від 29 грудня 1993 року йому було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій він побудував садовий будинок та господарські споруди, і 7 грудня 2004 року отримав свідоцтво про право власності на них.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 27 червня 2008 року у адміністративній справі №2-а-73/2008 за його позовом до Біловодської сільської ради про визнання нечинними пунктів 1, 1.1, 2, 3 рішення сільської ради від 24 січня 2005 року було задоволено клопотання сторін про примирення на підставі угоди про примирення. Згідно вказаної угоди сільська рада в особі сільського голови зобов’язалася виконати рішення виконкому від 29 грудня 1993 року та видати йому Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,11 га в АДРЕСА_1, що знаходиться між землями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, протягом одного місяця з дня виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічної документації із землеустрою щодо перенесення меж земельної ділянки, а він зобов’язувався укласти договір на виготовлення проектно-вишукувальної документації (послуг) по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, технічної документації із землеустрою щодо перенесення меж земельної ділянки та надати їх на затвердження сільській раді. 2 вересня 2008 року він уклав такий договір з ТОВ «Геопроект». 20 листопада 2008 року акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та передачу йому межових знаків після його погодження з начальником відділу Держкомзему та суміжними землекористувачами був поданий сільській раді для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку, однак сільська рада Державний акт не видала.
17 грудня 2008 року було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого по адміністративній справі №2-а-73/2008, постановами державного виконавця від 15 та 29 січня 2009 року на боржника накладався штраф, але судове рішення не виконане.
Постановою Роменського міськрайонного суду від 30 березня 2009 року за його позовом до Біловодської сільської ради та сільського голови визнана протиправною бездіяльність Біловодської сільської ради щодо не розгляду питання про видачу йому Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Посилаючись на те, що відповідач порушує його право на набуття у власність земельної ділянки, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,11 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 між землями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та зобов’язати Біловодську сільську раду видати йому Державний акт на вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку).
Рішенням суду позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,11 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 між землями ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Зобов’язано Біловодську сільську раду видати ОСОБА_2 Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку).
В апеляційній скарзі сільська рада, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, зокрема, що суд не врахував, що за умовами угоди про примирення в адміністративній справі, відповідно до ухвали суду від 27 червня 2008 року, позивач зобов’язувався надати проект землеустрою та технічну документацію із землеустрою до сільської ради на затвердження, що відповідало б вимогам ст. ст. 118, 151 ЗК України, якими встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження та вирішення питань, пов’язаних з вибором земельної ділянки, надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення, його розгляду та затвердження сільською радою. Позивач своїх зобов’язань не виконав, проекти відведення ділянки, землеустрою та технічна документація не погоджувались з відповідними органами, не розглядались та не затверджувались сільською радою, а видача Державного акту без цього неможлива. Сільський голова, підписуючи угоду про примирення, в якій зобов’язався від імені ради видати позивачеві Державний акт на ділянку площею 0,11 га по АДРЕСА_1, перевищив свої повноваження, оскільки за рішенням виконавчого комітету від 29 грудня 1993 року позивачеві передавались у власність дві земельні ділянки - площею 0,06 га по АДРЕСА_1 і площею 0,05 га біля домоволодіння ОСОБА_3, яка не межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Рішення про передачу ділянки площею 0,11 га по АДРЕСА_1 сільською радою та виконкомом у встановленому порядку не приймались, а тому вирішення цього питання судом суперечить закону. Суд не врахував, що частина спірної земельної ділянки площею 0,11 га використовується громадою села для проїзду, і посилання на відсутність проїзду в планово-картографічних матеріалах не є підставою для зобов’язання ради передати проїзд у власність позивача. Чинне законодавство не виключає проїзди із земель забудови.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сільська рада взяла на себе зобов’язання виконати рішення виконкому від 29 грудня 1993 року та передати позивачеві у власність земельну ділянку загальною площею 0,11 га і видати йому Державний акт на право власності на неї, яке відмовляється виконувати, а доводи відповідача про те, що позивачеві виділялась не одна, а дві ділянки в різних місцях, і не може бути передана у приватну власність ділянка, яка використовується для проїзду, спростовуються доказами в справі.
З цими висновками суду повністю погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Біловодської сільської ради від 29 грудня 1993 року № 42 «Про приватизацію земельних ділянок жителів Біловодської сільської ради» позивачеві було передано у приватну власність, як зазначено у додатку до вказаного рішення, земельну ділянку площею 0,06 га по вул. Крупській та 0,05 га біля садиби ОСОБА_3 (а. с. 5-6).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 8 грудня 2004 року, за позивачем зареєстрований на праві приватної власності садовий будинок з господарський будівлями в АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 27 червня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Біловодської сільської ради про визнання нечинними п. п. 1, 1.1, 2, 3 рішення Біловодської сільської ради від 24 січня 2005 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Біловодської сільської ради від 29 грудня 1993 року № 49 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині розміру переданої йому у власність земельної ділянки, було задоволене клопотання сторін про примирення на підставі угоди про примирення, укладеної між ОСОБА_2 та сільською радою в особі її голови ОСОБА_1, згідно якої сільська рада зобов’язалась виконати рішення виконавчого комітету від 29 грудня 1993 року № 49 та видати ОСОБА_2 Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,11 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 між землями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, протягом одного місяця з дня виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічної документації із землеустрою щодо перенесення меж земельної ділянки, а позивач зобов’язався укласти договір на виробництво проектно-вишукувальної документації (послуг) по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,11 га, що знаходиться за вказаною адресою, технічної документації із землеустрою щодо перенесення меж земельної ділянки та надати проект землеустрою і технічну документацію із землеустрою до сільської ради на затвердження. Провадження по справі було закрите в зв’язку з досягненням примирення між сторонами (а. с. 8).
Рішенням сільської ради від 18 липня 2008 року ухвала суду від 27 червня 2008 року взята до відома та виконання, вирішено передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,11 га в с. Попівка згідно рішення виконкому сільради від 29 грудня 1993 року № 42, надати йому дозвіл на виготовлення Державного акту на земельну ділянку площею 0,11 га в с. Попівка, зобов’язати його приступити до використання ділянки після виготовлення необхідної документації згідно діючого законодавства, а виконкому сільської ради вирішити питання щодо підготовки іншої під’їзної дороги до земельної ділянки в контурі № 209 (а.с.45-46).
02 вересня 2008 року позивач уклав договір з ТОВ «Геопроект» на виробництво проектно-вишукувальної документації (послуг) щодо виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Попівка по вул. Крупській (а. с. 9).
З посиланням на рішення сільської ради від 18 липня 2008 року працівник ТОВ «Геопроект» підготував акт про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки площею 0,11 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в натурі та передачу межових знаків ОСОБА_2, який підписали начальник відділу Держкомзему у Роменському районі, позивач, суміжні землекористувачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Сільський голова даний акт не підписав. Акт надійшов до сільської ради 20 листопада 2008 року. Інша документація до сільської ради не надавалась (а.с.10).
Рішенням від 28 листопада 2008 року сільська рада вирішила утриматися від задоволення звернення громадян с. Попівка щодо скасування рішення сільської ради від 18 липня 2008 року та сільському голові - утриматись від підписання акту про встановлення меж земельної ділянки по вул. Крупській (а.с.57-58).
17 грудня 2008 року було відкрите виконавче провадження по виконанню виданого Роменським міськрайонними судом 10 грудня 2008 року виконавчого листа № 2-а-73/2008 «про зобов’язання виконати рішення виконкому Біловодської сільської ради та видачу акта на право власності». Боржником зазначена Біловодська сільська рада, а стягувачем - ОСОБА_2 6 березня 2009 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.11, 31).
22 січня 2009 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до сільської ради і сільського голови ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності незаконними, Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого йому 12 липня 2005 року, нечинним та зобов’язання вчинити певні дії.
12 лютого 2009 року сільська рада, розглянувши його позов, вирішила земельну ділянку загального користування, як служить проїздом до земель в контурі № 209, призначених для сінокосіння і випасання худоби громадян, в приватну власність не передавати (а.с.48-49).
Рішенням від 3 березня 2009 року сільська рада погодилась з рішенням виконавчого комітету № 42 від 29 грудня 1993 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,06 га і 0,05 га (а.с.50).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції послався на ст. ст. 118, 121 діючого ЗК України, які регламентують порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Ч.1 ст. 116 цього кодексу передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Як на первісний правовстановлюючий документ, який надає йому право на отримання у власність земельної ділянки площею 0,11 га, позивач посилається на рішення виконавчого комітету Біловодської сільської ради від 29 грудня 1993 року.
Ч.1 ст. 6 ЗК України 1991 року, який діяв на час винесення рішення виконкому від 29 грудня 1993 року, передбачала, що громадяни України мають право на отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибної ділянки). Такі види земельних ділянок передбачає і нині діючий ЗК України.
У вказаному рішенні виконкому від 29 грудня 1993 року зазначено, що передаються у приватну власність ділянки, що раніше були виділені громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, ведення особистого підсобного господарства, тобто ділянки різного цільового призначення. Суд не перевірив, про які саме види ділянок позивача і в якому розмірі іде мова у вказаному рішенні виконкому, не витребував від позивача чи інших органів первісні правовстановлюючі документи, а саме – рішення відповідних органів про те, яка ділянка, для яких цілей та в якому місці виділялась позивачеві в с.Попівка в користування та коли. За наявності додатку до рішення, в якому іде мова про виділення позивачеві двох земельних ділянок в різних місцях, суду слід було перевірити, чи вирішувалось у встановленому законом порядку саме органом місцевого самоврядування як єдиним органом, який має право це вирішувати, питання вилучення у позивача земельної ділянки біля садиби ОСОБА_3, якою, як вказано в рішенні суду, фактично користується інша особа – ОСОБА_7, передача останньому цієї ділянки, та про те, чи узаконене користування позивачем земельної ділянки більшого розміру по АДРЕСА_1, ніж це вказано в рішенні виконкому, в якому відсутня вказівка на виділення йому саме за цією адресою 0,11 га. За доведеності фактичного користування ділянкою площею 0,05 га біля садиби ОСОБА_3, яка за рішенням виконкому рахується за позивачем, іншою особою (а.с. 60), суду слід розглянути питання про залучення вказаної особи до участі в справі, та перевірити пояснення про те, що позивачеві і йому була виділена рішенням виконкому від 29 грудня 1993 року одна і та ж земельна ділянка, а також за умови, що ці відомості відповідають дійсності, перевірити, чи усував виконком чи сільська рада протиріччя у рішенні виконкому шляхом приведення свого рішення у відповідність з законом.
Посилання в рішенні суду на те, що виділення рішенням виконкому двох ділянок позивачеві в різних місцях спростовується доказами в справі, є безпідставним, оскільки таким висновком суд, за наявності не скасованого і не зміненого рішення виконкому, перебрав на себе повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питань про виділення громадянам у користування та у власність земельних ділянок.
Голова сільської ради пояснив в засіданні апеляційного суду, що по вул. Крупській позивачеві до 1993 року виділялось під забудову 0,06 га, і на час винесення рішення виконкому від 29 грудня 1993 року про передачу у власність земельних ділянок ділянка позивача вже була забудована. Цих обставин представник позивача не спростував, і вони підлягають перевірці, оскільки рішення про виділення до 1993 року позивачеві ділянки під забудову в матеріалах справи відсутнє.
Виходячи з того, що в 1993 році відбулась передача у приватну власність земельної ділянки, суд не вияснив, коли, яким органом (сільською радою, колгоспом, радгоспом), який існував на території с. Попівка, було вирішене вперше питання про виділення земельної ділянки позивачеві , якого розміру, під забудову чи під ведення підсобного господарства.
Визнаючи право власності позивача на земельну ділянку площею 0,11 га, суд не зазначив, її конфігурацію, лінійні розміри по периметру ділянки, місце розташування відносно нерухомих орієнтирів, що характерно для земельної ділянки як конкретно визначеного об’єкту права власності.
Згідно п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не були залучені до участі в справі.
Для вияснення всіх вищевказаних питань до участі в розгляді справи повинен бути залучений відділ Держкомзему у Роменському районі, оскільки він, відповідно до діючого законодавства, має певні повноваження та обов’язки щодо оформлення та видачі державних актів.
Зокрема, згідно Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 844 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1112 «Про додаткові заходи щодо безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки»), на територіальні органи Держкомзему як замовника покладається обов’язок по укладенню договорів по розробленню технічної документації на земельну ділянку, державний акт на право власності на земельну ділянку підписується замовником та органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який прийняв рішення про безоплатну передачу громадянинові земельної ділянки, передається для державної реєстрації відповідному районному (міському) підрозділу Центру кадастру, видача державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється представником районного (міського ) підрозділу Центру кадастру за місцем розташування земельної ділянки, замовник разом з органом місцевого самоврядування організовує видачу державних актів в кожному населеному пункті, фінансування робіт і послуг, пов’язаних з виготовленням технічної документації, оформленням та видачею державних актів на право власності на земельну ділянку, здійснюється замовником за рахунок коштів державного бюджету.
П. п. 1,12 , 2.11 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 4 травня 1999 року № 43, теж передбачають, що складання державного акта на право приватної власності на землю проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженими проектом відведення цієї ділянки; державний акт на право приватної власності на землю підписується сільським головою і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного відділу (управління) земельних ресурсів .
З огляду на вказані положення вирішення спору в частині зобов’язання видати Державний акт шляхом покладення цього обов’язку на сільську раду, коли законодавство передбачає для видачі Державного акту і певне коло дій відділу земельних ресурсів, таке рішення породжує і для цього відділу певні права і обов’язки щодо підготовки та видачі Державного акту.
Як на доказ відсутності проїзду на спірній земельній ділянці суд послався на надані відділом земельних ресурсів документи, з яких вбачається, що проїзду на ділянці немає. Виходячи з того, що цей відділ повинен брати участь в роботі по підготовці Державного акту, а його керівник - підписувати його, його позиція щодо наявності проїзду та можливості виділення там земельної ділянки позивачеві відрізняється від позиції сільської ради, його і з цих підстав слід залучити до участі в справі. Сільська рада та відділ земельних ресурсів надали різні картографічні матеріали, з яких на одному вбачається наявність проїзду на спірній земельній ділянці, а на іншому – ні, а тому ці протиріччя підлягають усуненню в судовому засіданні з залученням до участі в справі обох органів (а. с. 28-29, 55).
З огляду на вищезазначене рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в іншому складі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311 ч. 1 п.4, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області задовольнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року в даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова