Справа № 22-ц-466 Головуючий у 1-й інстанції Князєв В.Б.
Категорія 52 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
10 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючої – Сибільової Л.О.,
суддів - Дубровної В.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю (раніше закритого акціонерного товариства) «Енергонафтмаш»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2
до закритого акціонерного товариства (нині товариства з обмеженою відповідальністю) «Енергонафтмаш»,
третя особа: ОСОБА_3,
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він з 02 лютого 2006 року перебував у трудових відносинах з ЗАТ «Енергонафтмаш», працював на різних посадах, а з 01 вересня 2008 року був переведений на посаду менеджера з адміністративної діяльності. З 11 вересня 2008 року він перебував у відпустці, 18 вересня 2008 року був відкликаний з відпустки в зв’язку з виробничою необхідністю. 22 вересня 2008 року він разом з менеджером з постачання ОСОБА_4 на робочому автомобілі ВАЗ - 21113 їздив у робочих питаннях. Порядок користування вказаним автомобілем в товаристві не визначений. Після повернення на територію підприємства він з’ясував, що необхідні для роботи документи залишились у нього вдома, а тому на вказаному автомобілі поїхав додому. Його зупинили працівники ДАІ, склали протокол про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю талону про проходження технічного огляду транспортного засобу, з автомобіля був знятий передній номерний знак. Цього ж дня о 14 год. 15 хв. він залишив підприємство за станом здоров’я, попередивши про це голову правління. 23 вересня 2008 року голова правління направив службову записку юрисконсульту та відділу кадрів про його відсутність на роботі 22 вересня 2008 року, а 24 вересня 2008 року він за власною ініціативою подав голові правління дві пояснювальні записки про причини його відсутності на роботі у вказаний день. З 29 вересня 2008 року йому дозволили продовжити відпустку, а 7 жовтня 2008 року він отримав поштою листа від ЗАТ «Енергонафтмаш» з трудовою книжкою і копією наказу про його звільнення 26 вересня 2008 року з займаної посади у зв’язку з прогулом без поважних причин 22 вересня 2008 року.
Посилаючись на те, що з наказу незрозуміло, за що його звільнили, порушений порядок звільнення – не складено акт про його відсутність на роботі, причини відсутності не були з’ясовані, не відібрані письмові пояснення, керівництво підприємства саме винне в тому, що він був затриманий працівниками ДАІ, оскільки не забезпечило проходження техогляду автомобіля, у другій половині дня він був на прийомі у лікаря, йому не було оголошено наказ під розписку, не було видано його копію, в день звільнення не було видано трудову книжку та не проведений розрахунок, просив поновити його на роботі на посаді менеджера з адміністративної діяльності у ЗАТ «Енергонафтмаш» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді менеджера з адміністративної діяльності ЗАТ «Енергонафмаш».
Стягнуто з ЗАТ «Енергонафтмаш» на користь ОСОБА_2 19741 грн. 85 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з ЗАТ «Енергонафтмаш» 205 грн. 91 коп. судового збору в доход держави та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ЗАТ «Енергонафтмаш», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, які підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів, позивача та його представника, які заперечують проти задоволення скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З роз'яснень з цього питання, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вбачається, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом усього робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, крім того, його відсутність на роботі 22 вересня 2008 року була зумовлена поважними причинами, зокрема, з вини відповідача.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що з 02 лютого 2006 року ОСОБА_2 працював у ЗАТ «Енергонафтмаш» на різних посадах, і з 01 вересня 2008 року обіймав посаду менеджера з адміністративної діяльності (а.с.4, 33-36).
22 вересня 2008 року ОСОБА_2 був відсутній на роботі з 10.00 год. до 13.00 год. і з 14.00 год. до 16 год. 45 хв., в цей час користувався автомобілем ВАЗ 21113 номерний знак НОМЕР_1, який перебував у володінні товариства. В цей день у ОСОБА_2 працівниками ДАІ було вилучено номерний знак вказаного автомобіля (а.с.32).
23 вересня 2008 року голова правління товариства ОСОБА_3 направив юрисконсульту та відділу кадрів службову записку, в якій зазначив, що ОСОБА_5 22 вересня 2008 року був відсутній на робочому місці в загальному 5 годин та використовував службовий автомобіль у власних цілях, без дозволу, що призвело до вилучення номерних знаків інспектором ДАІ (а.с.7).
24 вересня 2008 року позивач надав на ім’я голови правління дві пояснювальні записки, в яких зазначив, що 22 вересня 2008 року після поїздки з менеджером по постачанню по місту він згадав, що вдома залишив робочі документи і на службовому автомобілі поїхав за ними додому, робоче місце залишив о 14 год. 15 хв., про причину попередив голову правління. 22 вересня 2008 року на службовому автомобілі був зупинений працівниками ДАІ в зв’язку з відсутністю талону про проходження технічного огляду, за їх вимогою зняв передній номерний знак, просив вирішити питання про відповідальність за стан автомобіля (а.с.8,9).
Наказом голови правління ЗАТ «Енергонафтмаш» від 26 вересня 2008 року № 114 за погодженням з представником трудового колективу позивач був звільнений з роботи 26 вересня 2008 року «за прогул протягом п’яти годин за п.4 ст. 40 КЗпП України» з посиланням на те, що він «22.09.2008 року в особистих цілях використовував службовий автомобіль, всупереч розпорядженню голови правління, що призвело до вилучення номерних знаків інспектором ДАІ, чим були нанесені матеріальні збитки підприємству, та при цьому був відсутній на робочому місці без поважних причин 22.09.2008 року» (а.с.6).
2 жовтня 2008 року позивачеві поштою були надіслані копія наказу про звільнення та трудова книжка (а.с.5,28).
Під час розгляду судом справи ЗАТ «Енергонафтмаш» перереєстроване в ТОВ «Енергонафтмаш».
Згідно ст. 214 ЦПК України, рішення суду повинне бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення не відповідає вказаним вимогам закону.
Обгрунтовуючи свої висновки, суд послався на те, що використання позивачем автомобіля, вилучення номерних знаків не є підставою для звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Ця вказівка суду є слушною, але не доводить незаконності звільнення позивача, оскільки норма закону, за якою його звільнено, відповідає вказаній в наказі про звільнення підставі - відсутність на роботі протягом п’яти годин без поважних причин, що є прогулом.
Позивач не надав доказів тому, що 22 вересня 2008 року після 10.00 год. у нього виникла зумовлена робочими обставинами необхідність їхати без дозволу та відома керівника на службовому автомобілі додому за якими-небудь документами, не довів, що їздив в цей час саме додому за документами, забирав їх та відвозив їх куди-небудь чи використав в роботі, взагалі не надав доказів тому, які саме документи і для чого, для якої роботи чи виконання яких службових обов’язків вони були потрібні.
Посилання позивача в суді апеляційної інстанції на те, що за посадовою інструкцією він організовує діяльність підприємства з обслуговуючими організаціями, і в першій половині дня 22 вересня 2008 року він забирав вдома необхідні документи та відвозив їх до ВАТ «Сумиобленерго», нічим не підтверджені. З пояснювальної записки ОСОБА_4 вбачається, що 22 вересня 2008 року з 8 год.30 хв. до 10.00 год. ОСОБА_2 підвозив його по робочих питаннях, висадив його біля воріт товариства, і більше він його в цей день не бачив. Представник відповідача пояснив, що була необхідність поїздки вказаного працівника в робочих справах, а тому відсутність на роботі до 10.00 год. позивача, який його підвозив, не ставиться йому в вину (а.с. 29).
Крім того, як вбачається з пояснень представника відповідача та третьої особи в засіданні апеляційного суду, позивач з’явився в цей день під час обідньої перерви на роботі та демонстрував працівникам товариства рушницю, яку він купив в цей день, чого не спростував і позивач.
Необґрунтовані і посилання позивача та висновок суду в рішенні про те, що його відсутність на роботі в першій половині робочого дня сталася з вини відповідача, який не за6езпечив проходження технічного огляду службового автомобіля, яким він користувався в цей день. В такому випадку він не мав права експлуатувати цей автомобіль, виїжджати на ньому за територію підприємства, тим більше, за недоведеності ним необхідності в цьому після 10.00 год., в результаті чого був зупинений працівниками ДАІ і з автомобіля був знятий номерний знак. Посилання позивача на те, що відповідач не перевірив обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними, оскільки в даному випадку правове значення має відсутність поважної причини, з якої він був відсутній в цей час, після 10.00 год., на роботі без дозволу керівника, без дозволу якого використовував в цей час автомобіль, який не пройшов технічного огляду, взявши тим самим на себе відповідальність за це.
Є необґрунтованими і посилання позивача на те, що він у першій половині робочого дня вирішував питання, які відносяться до його посадових обов’язків, і не повинен був повідомляти про це керівника та питати у нього дозволу на користування службовим автомобілем, законність експлуатації якого та виїзду на ньому за межі підприємства підтверджується, на його думку, наявністю у нього незаповненого бланку подорожнього листа з печаткою підприємства-власника (а.с.43).
Доводи позивача в тій частині, що він в другій половині дня 22 вересня 2008 року з поважної причини не був на роботі, оскільки звертався до лікаря-офтальмолога, так як у нього погіршився зір, теж не підтверджуються доказами в справі. Зазначена обставина не може вважатись поважною причиною відсутності на роботі, оскільки не є доказом такої непрацездатності позивача, яка б заважала йому виконувати свої трудові обов’язки протягом всієї другої половини робочого дня. Крім рецепту на окуляри, датованого цим днем, інших доказів цій обставині позивач не надав.
З наданих відповідачем відомостей, отриманих прокуратурою м. Суми (а.с.117), вбачається, що при перевірці лікарняного закладу, в якому працювала лікар, від імені якої був виписаний позивачеві рецепт на окуляри і яка в грудні 2008 року звільнилась і виїхала за межі м. Суми, не знайдено доказів тому, що позивач був в цей день на прийомі, про це відсутні записи в журналах прийому цього лікаря, як стаціонарного, так і амбулаторного, відсутня медична картка амбулаторного хворого. Жодних переконливих доказів тому, що в цей час він перебував у непрацездатному стані, що було б поважною причиною відсутності на роботі, позивач не надав.
Крім того, надаючи 24 вересня 2008 року письмові пояснення з приводу відсутності на роботі, позивач не посилався на відвідування лікаря-офтальмолога, надав суду вказаний рецепт на окуляри лише після початку розгляду справи судом в грудні 2008 року (а.с.17).
Позивач пояснив у засіданні апеляційного суду, що він так і не придбав окуляри, виписані йому за вказаним рецептом, хоча і посилався на те, що у нього погіршився зір. Жодних інших переконливих доказів поважності причин відсутності на роботі 22 вересня 2008 року він не надав.
Вказаним обставинам суд не дав належної оцінки та зробив помилковий висновок про наявність поважних причин відсутності його на роботі.
Як на підставу для поновлення позивача на роботі суд послався і на те, що в службовій записці щодо звільнення позивача голова правління товариства не послався на наявність акту про відсутність позивача на роботі, на його пояснювальні записки, його не було ознайомлено з наказом про звільнення, але в той же час при розгляді справи в достатньому обсязі не перевірив обставини, які мають значення для справи в даному випадку, щодо поважності причин його відсутності на роботі, не дав їм належну оцінку.
Згідно з ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. З ст.149 КЗпП України).
Метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок, для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому навіть за умови не витребування власником або уповноваженим ним органом таких пояснень, на що в даному випадку посилається позивач, за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку, це не може бути підставою для визнання застосування дисциплінарного стягнення незаконним. Обставини, на які послався суд, не є підставою для поновлення на роботі.
Посилання позивача та суду в рішенні на те, що акт про відсутність його на роботі, датований 22 вересня 2008 року (а.с.30), був складений пізніше, і на нього не посилався в службовій записці голова правління, також не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки таким актом повинен засвідчуватись факт його відсутності на роботі, а відсутність його на роботі протягом часу, зазначеного в наказі про звільнення, не спростовує і сам позивач.
Таким чином, є достатньо підстав вважати, що позивач був відсутній на роботі 22 вересня 2008 року протягом п’яти годин без поважних причин, зокрема, не перебував у такому хворобливому стані, який би заважав йому бути присутнім на роботі та виконувати свої обов’язки, тобто допустив прогул.
Співмірність такого дисциплінарного стягнення, застосованого до позивача, підтверджує і наявність наказів про попереднє притягнення його до дисциплінарної відповідальності (а.с.25-27).
Згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на те, що, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає необхідним рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафтмаш» задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 січня 2010 року в даній справі скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до закритого акціонерного товариства (нині товариство з обмеженою відповідальність) «Енергонафтмаш» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча
Судді