Справа № 22ц-4249/2010 Головуючий у 1інст. – Шипов І.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Губар В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі
з участю Рачовій І.І.
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Новозаводського районної суду м. Чернігова від 21 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_1., 25 грудня 1996 року, зареєстрований в Другій Чернігівській державній нотаріальній конторі за № 1-4165. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 2526 грн. 18 коп. за проведення судової експертизи, 1000 грн. в рахунок відшкодування витрат за надання правової допомоги, а на користь держави - 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення суду та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що її позбавили права приймати участь у розгляді справи, незважаючи на те, що вона надавала суду документи про хворобу та бажання особисто приймати участь в розгляді справи. На думку апелянта, у висновку експертизи № 1059 від 08 жовтня 2009 року маються суперечності, на які суд не звернув уваги, і не обґрунтував в рішення, чому суд бере до уваги висновок саме цієї повторної експертизи, а не перший висновок експертів. Також апелянт не погоджується з висновком суду про стягнення з неї судових витрат, зазначаючи, що до уваги не взято її матеріальний ста, вік, а отже, на думку апелянта, вона звільнена від сплати судового збору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 13 травня 2002 року, 25 грудня 1996 року склала заповіт на ім'я ОСОБА_6
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за висновком повторної посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1. на час складання заповіту від 25.12.1996 року страждала психічними порушеннями у вигляді органічного розладу особистості (F07.0), яке тоді за ступенем своєї вираженості істотно впливало на можливість усвідомлення значення своїх дій та керувати ними (т.3 а.с.26-30).
Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Так, висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 14 березня 2003 року № 216 встановлено, що у ОСОБА_1. станом на листопад-грудень 1996 року виявлені психічні розлади, обумовлені її хворобливим станом.(а.с.91-96 том 1).
З висновку акту № 1059 повторної посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 08 жовтня 2009 року, вбачається що у зв”язку з тим, що ОСОБА_6 восени 1999 року звернулась до Новозаводського районного суду м.Чернігова з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1. від 21.08.96 р. недійсним, ОСОБА_1. в період її перебування на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні, було проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу.
Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 365 від 09.08.00р. підекспертна, „....з 1994-1995 р.р. страждає хронічною психічною хворобою у формі атеросклеротичного недоумства з параноїдальними включеннями. Хвороба почалась задовго до цього та проявилась спочатку маячними судженнями, а потім до них приєднались порушення пам”яті, які ...наростали та сформувалось недоумство, а маячні ідеї стали фрагментарними. Це привело до того, що підекспертна 20.11.96. була поставлена на облік в психіатричному диспансері. Але, враховуючи неспішність та поступовість розвитку даного патологічного процесу, вона на 21.08.96 р. була у хворобливому стані і не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними” (а.с.27-28, арк..4-5 акту експертизи, т.3).
Отже, за висновком повторної посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 08 жовтня 2009 року, на час укладення заповіту, 25.12.1996 року, ОСОБА_1. страждала психічним порушенням у вигляді органічного розладу особистості, яке тоді за ступенем своєї вираженості істотно впливало на можливість підекспертної усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (а.с.26-30 т. 3).
Посилання апелянта на надання експертами висновку № 1059 від 08.10.2009 р. повторної посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи без дослідження всіх медичних документів, є безпідставними, оскільки, як вбачається з висновку експертизи, предметом дослідження експертів при проведенні повторної посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи були медичні документи, які досліджувались і при складанні акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 365 від 09.08.00р. (а.с.25-30, том 3).
Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що психічне захворювання у ОСОБА_1. з”явилось лише після грудня 1996 року, оскільки зазначені доводи спростовуються судовим рішенням.
Зокрема, рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16.11.2000 року у справі за заявою ОСОБА_11 до ОСОБА_1. про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним та стягнення матеріальної шкоди, встановлено, що згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 09 серпня 2000 року ОСОБА_1. станом на серпень 1996 року - на момент продажу квартири, вже була у хворобливому стані і не могла розуміти значення своїй дій та керувати ними, а тому договір купівлі-продажу квартири визнано недійсним. Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України зазначене рішення суду набрало законної сили і встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Враховуючи висновки судової експертизи та положення зазначених норм закону, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність заявлених ОСОБА_8 позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачкою не надано ні в суд першої, ні апеляційної інстанцій жодного доказу того, що спадкодавець ОСОБА_1. в момент складання заповіту 25.12.1996 року була повністю дієздатною та розуміла значення своїх дій і могла керувати ними.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не порушено право апелянта на участь у судову засіданні, про яке вона була належним чином сповіщена.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про безпідставне стягнення з неї судових витрат, оскільки жодного документу, що підтверджує наявність у неї пільг по оплаті судового забору не надано.
Враховуючи вищенаведене та встановлені по справі факти, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог і не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду.
Апеляційним судом не встановлено таких порушень судом норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору між сторонами, а правильне по суті рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді :