Справа № 11 -245 Головуючий у І інстанції Миколайчук В.Л.
Категорія ч. 2 ст.2 86 Доповідач Гузовський О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року м. Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Романова О.В.
суддів............. Гузовського О.Г., Захарчука С.В.
з участю прокурора Воронухи Д.С.
адвоката ОСОБА_5.
потерпілих...ОСОБА_3., ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за
апеляціями засудженого ОСОБА_1. та його захисника - адвоката
ОСОБА_5 на вирок Коростишівського районного суду
Житомирської області від 31 січня 2007 року, яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця с Семенівна Барашівського району Київської області, одруженого, має одну неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, громадянина України, українця, освіта середня професійна, тимчасово не працюючого, проживаючого в Святошинському районі АДРЕСА_1. раніше не судимого. - за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі. Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2. та ОСОБА_3. до ОСОБА_4. про стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовлено.
Згідно вироку, ОСОБА_1. засуджено за те, що 20.09.2006 року близько 13 години 30 хвилин, керуючи автомобілем „Мерседес 412" д.н. НОМЕР_1, по нотаріально засвідченому дорученню ОСОБА_4., на ділянці автодороги сполученням Житомир - Київ в с Стрижівка Коростишівського району, перевищив допустиму в населених пунктах швидкість та вчинив наїзд на малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, яка перебігала проїзну частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля. Внаслідок наїзду ОСОБА_3. отримала несумісні із життям тілесні ушкодження від яких загинула на місці події.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля "МЕРСЕДЕС- 412" держ. номер НОМЕР_1 ОСОБА_1., повинен був діяти згідно вимог п.п.2.3„б"; 12.3; 12.4 Правил дорожнього руху України, у відповідності з якими для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
-бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
-у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
-у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.
Недотримання водієм ОСОБА_1. вище вказаних вимог Правил дорожнього руху Ураїни стало причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди та наступивших наслідків.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. вважає, що при обранні йому покарання, суд в достатній мірі не врахував те, що він вчинив злочин вперше з необережності, добровільно відшкодував потерпілим матеріальні збитки, визнав вину повністю і щиро розкаявся, хворіє на туберкульоз легенів та виразку шлунку, у зв'язку з чим потребує лікування, на його утриманні непрацююча дружина та неповнолітня дитина, які у зв'язку з позбавленням його волі будуть поставлені у тяжкі матеріальні умови.
Просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст 75 КК України.
Адвокат ОСОБА_5. в апеляції також просить вирок щодо ОСОБА_1змінити за невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст.75 КК України.
Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_1. суд недостатньо врахував обставини, за яких скоєно наїзд на малолітнього пішохода, а саме те, що ОСОБА_1перебував у тверезому стані, транспортний засіб був технічно справний. Місце, де сталось ДТП, не позначено а ні дорожньою розміткою, а ні попереджувальним знаком 1.32 „Пішохідний перехід", 1.33 „Діти", інформаційно - виїзним знаком 3.35.1 „Пішохідний перехід", які встановлюються згідно Правил дорожнього руху України в населених пунктах до початку небезпечної ділянки на відстані 50-100 м.
Ця обставина підтверджена як показами потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3. в суді, так і матеріалами огляду місця ДТП працівниками ШЕД (ах. 3-7,27-28).
Місце виходу дітей на дорогу являє собою ділянку густих кущів, які були вирублені лише після ДТП та встановлено дорожній знак „Обмеження швидкості 40 км/год" (а.с. 83).
Крім того, на досудовому слідстві ОСОБА_1. за відсутністю до нього цивільного позову відшкодував матеріальну шкоду в розмірі 19.000 грн. потерпілим повністю і з істотним перевищенням заявленого цивільного позову з приводу чого останні претензій не мають.
Потерпілі - подружжя ОСОБА_2 в суді не наполягали на суворості покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1. та адвоката ОСОБА_5. підтримавших свої апеляції, заперечення на апеляції прокурора та потерпілих, перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, судова колегія апеляції засудженого та його захисника задовольняє частково виходячи з наступного.
Обставини вчиненого злочину, доведеність вини та кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.286 КК України ніким не оспорюються та не викликають сумнівів у суду.
Що стосується призначеного покарання, то в цій частині вирок суду підлягає зміні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд, призначаючи покарання ОСОБА_1. врахував, що злочин хоч вчинений з необережності, але відноситься до категорії тяжких.
Обставин, які б обтяжували покарання засудженого не встановлено.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відніс щире каяття та добровільне відшкодування матеріальної шкоди.
При цьому, суд у вироку зазначив, що врахував обставини скоєного та наслідок ДТП, особу винного, його сімейне становище та стан здоров'я, певну віктивну поведінку малолітньої загиблої та відсутність наполягань потерпілих на суворості покарання.
Разом з тим, перерахувавши ці обставини, суд не в повній мірі врахував вимоги ч.2 ст.65 КК України, згідно яких, призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження вчинення нею нових злочинів.
При цьому судом не взяті до уваги певні обставини, за яких скоєно наїзд на малолітнього пішохода, а саме те, що місце, де сталось ДТП, не позначено а ні дорожньою розміткою, а ні попереджувальним знаком 1.32 „Пішохідний перехід", 1.33 „Діти", інформаційно - виїзним знаком 3.35.1 „Пішохідний перехід", які встановлюються згідно Правил дорожнього руху України в населених пунктах до початку небезпечної ділянки на відстані 50-100 м. Що місце виходу дітей на дорогу являє собою ділянку густих кущів, які були вирублені лише після ДТП та встановлено дорожній знак „Обмеження швидкості 40 км/год" (а.с. 83).
Крім того, на досудовому слідстві ОСОБА_1., за відсутністю до нього цивільного позову, не маючи необхідних коштів, позичив їх та відшкодував матеріальну шкоду в розмірі 19.000 грн. потерпілим повністю і з істотним перевищенням заявленого цивільного позову з приводу чого останні до нього претензій не мають. На час апеляційного розгляду справи, засуджений дадатково перерахував потерпшим 5000 грн., що свідчить про його дійове каяття та намагання хоч якимось чином спокутувати свою вину. Це при тому, що він має на утриманні неповнолітню дитину та непрацюючу дружину, сам хворіє туберкульозом, виразкою дванадцятипалої кишки та рядом інших хвороб.
Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК України за вчинений злочин, визначаються статтею 69 КК України. Приймаючи до уваги наведені обставини, позитивну характеристику засудженого ОСОБА_1., судова колегія приходить до висновку, що виправлення потерпілого можливе і без ізоляції його від суспільства шляхом позбавлення волі, а тому застосовує щодо нього ст. 69 КК України та переходить до більш м'якого виду покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки.
На думку судової колегії, саме таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1. та попередження вчинення ним нових злочинів.
Обґрунтовуючи незастосування щодо ОСОБА_1. додаткової міри покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, суд І інстанції зазначив, що враховує при цьому водійський стаж ОСОБА_1., його професію, як джерело заробітку. В цій частині вирок суду ніким не оскаржений.
Керуючись ст.365,366 КПК України, судова колегія,-
У ХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1. та його захисника - адвоката ОСОБА_5. задовольнити частково.
Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В решті вирок залишити без зміни.