№2-77/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня  2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Уржумової Н.В.

при секретарях –Щировій Ю.О., Волошиновій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємств водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про усунення перешкод у здійсненні права, покладення зобов’язання надати дозвіл на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння та прийняти  її до експлуатації, про визнання відмови відповідачів на надання дозволу на підключення до каналізаційної мережі неправомірною та за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заборону  у користуванні приватною каналізаційною мережею, стягнення збитків у зв’язку із неправомірним  користуванням каналізаційною мережею, -

                    в с т а н о в и в  :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємств водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (далі КРП «ВПВКГ м. Сімферополя») про усунення перешкод у здійсненні права, покладення зобов’язання надати дозвіл на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння та прийняти  її до експлуатації, мотивуючі позовні вимоги тим, що у травні 2002 року з дозволу ОСОБА_3 позивачка по справі ОСОБА_1 підключилася до прокладеної ним каналізаційній мережі. При цьому на його вимогу ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 компенсацію частини витрат на будівництво каналізаційної мережі в сумі 2000 грн. Крім того, у нього ж вона придбала труби, сплативши йому за них 180 грн. Після отримання грошей ОСОБА_3 пообіцяв ОСОБА_1 оформити свою згоду письмово та передати їй згодом для надання до водоканалу. Коли ОСОБА_1 звернулася до водоканалу для оформлення документів по підключенню до каналізаційної мережі, їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю письмової згоди сусідів ОСОБА_3, які є власниками будинку № АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відмовилися надати такий дозвіл. Також, вони стали чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні каналізаційною мережею шляхом її тампонування, посилаючись на те, що це їх приватна власність і ОСОБА_1 не має права нею користуватися. Проте це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 сплатила відповідачам ОСОБА_2 частину вартості даної каналізаційної мережі, тобто придбала на неї таке ж право власності, як і вони. Отже, тепер каналізаційна мережа, прокладена від будинку № АДРЕСА_1 до магістральної каналізаційної мережі, є їх загальною власністю. З урахуванням наведеного та з посиланням на ст.ст. 355, 356, 358, 391 ЦК України просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності на каналізаційну мережу, яка проложена по АДРЕСА_1, визнав незаконною відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати їй письмову згоду на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння №АДРЕСА_1; зобов’язати КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» надати дозвіл на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння №АДРЕСА_1 та прийняти  до експлуатації каналізаційну мережу домоволодіння №65 по вул.. Мелітопольській у м. Сімферополі без письмової згоди власників домоволодіння №АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 4-5).

30 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненою позовною заявою та просила суд: визнати відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неправомірною на видачу ОСОБА_1 письмового дозволу на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння №АДРЕСА_1 для надання до КРП «ВПВКГ м. Сімферополя»; зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні каналізаційною мережею  домоволодіння  №АДРЕСА_1, підключеною до каналізаційної мережі по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі, шляхом тампонування або будь-яким іншим способом; зобов’язати КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» прийняти до експлуатації каналізаційну мережу житлового будинку № АДРЕСА_1 у м. Сімферополі без надання письмового погодження ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 та укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг (т. 2 а.с. 241).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про покладення обов’язку відновити огорожу, захист честі та ділової репутації, стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючі позовні вимоги тим, що впродовж більш трьох років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 користуючись безкарністю і бездіяльністю правоохоронних органів АРК, без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3, неодноразово проникали та проникають на територію їх земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, чим заподіюють значний матеріальний збиток. Даний збиток виражається в руйнуванні капітальної огорожі, стін сараю, у висипанні будівельного сміття на територію земельної ділянки. Своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спричинили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду. На підставі наведеного та з посиланням на ст. ст. 277, 280, 282, 288, 297, 311, 1166, 1167, 1168, 1190, 1192 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд: зобов’язати відповідачів відновити огорожу, яка розділює земельні ділянки сторін у первісний стан; встановити факт порушення права на гідність та честь; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 20357,96 грн.; стягнути з  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000грн.; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000грн. (т. 2 а.с. 6-11).

13 вересня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із уточненою позовною заявою та просили суд зобов’язати відповідачів принести ОСОБА_2 та ОСОБА_3 публічне вибачення; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20000грн.; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000грн.; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 20000грн.; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 357,96 грн. за придбання лікарський препаратів; зобов’язати відповідачів відновити огорожу у первісний стан (т. 2 а.с. 104-106).

21 січня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із доповненою позовною заявою зобов’язати відповідачів принести ОСОБА_2 та ОСОБА_3 публічне вибачення; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 9545,60грн.; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 9545,60грн.; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток в розмірі 20000грн.; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток в розмірі 357,96 грн. за придбання лікарський препаратів; зобов’язати відповідачів відновити огорожу, яка розділяє земельні ділянки сторін по справі у первісний стан; в порядку ст. 277 ЦК України зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спростовувати недостовірну інформацію (т. 2 а.с. 162-163).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 квітня 2009 року знов звернулися до суду з доповненою позовною заявою та з підстав ст.ст. 316, 317, 355, 356, 358, 391 ЦК України просили суд заборонити ОСОБА_1 користування приватною каналізаційною мережею шляхом тампонування каналізаційної труби відповідачів, що виходить в каналізаційний колодязь; стягнути з ОСОБА_1 збитки, понесені неправомірним користуванням каналізаційною мережею в сумі 23385,66 грн.; стягнути судові витрати та витрати за надання правової допомоги (т. 2 а.с. 214-215).

Ухвалою суду від 06 квітня 2006 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування матеріальної і моральної шкоди була об’єднана і одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди (т. 2 а.с. 32).            

Ухвалою суду від 12 червня 2008 року справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» про усунення перешкод в здійсненні права власності була об’єднана зі справою за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди в одне провадження (т. 1 а.с. 107-108).

21 січня 2009 року ухвалою суду зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди в сумі 19091,20 грн. і відшкодування матеріальної шкоди в сумі 357,96 грн., завданої у зв’язку з поширенням недостовірної інформації і приниженням честі і гідності були виділені в окреме провадження, залишивши до розгляду в даній справі лише зустрічні позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20000 грн. (т. 2 а.с. 164-165).

Ухвалою суду від 26 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про покладення зобов’язання відновити огорожу були залишені без розгляду (т. 3,  а.с. 142).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та з вищенаведених підстав просила суд їх задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності (т. 3,  а.с. 61) позовні вимоги своєї довірительки вважала обґрунтованими та просила суд: зобов’язати ОСОБА_2 ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні каналізаційною мережею  домоволодіння  № АДРЕСА_1, підключеною до каналізаційної мережі по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі, шляхом тампонування або будь-яким іншим способом; зобов’язати КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» ввести до експлуатації каналізаційну мережу житлового будинку № АДРЕСА_1 в м. Сімферополя без надання письмового погодження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг; визнати  неправомірною відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на видачу письмового дозволу на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння.  Також  представник просила суд ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заборону  у користуванні приватною каналізаційною мережею, стягнення збитків у зв’язку із неправомірним  користуванням каналізаційною мережею.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, вважала їх необґрунтованими та просили відмовити у їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стягнути матеріальну шкоду в розмірі 20000грн.; заборонити ОСОБА_1 користуватися приватною каналізаційною мережею шляхом тампонування каналізаційної труби відповідачів, що виходить в каналізаційний колодязь, стягнути з ОСОБА_1 збитки, понесені неправомірним користуванням каналізаційною мережею в сумі 23385,66 грн., стягнути судові витрати та витрати за надання правової допомоги.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_6, діючий на підставі довіреності (т. 3 а.с. 184) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі та прийняти судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 20000грн.; заборонити користуватися приватною каналізаційною мережею шляхом тампонування каналізаційної труби відповідачів, що виходить в каналізаційний колодязь, стягнути з ОСОБА_1 збитки, понесені неправомірним користуванням каналізаційною мережею в сумі 23385,66 грн., стягнути судові витрати та витрати за надання правової допомоги.

Від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 надійшла телеграма про відкладення судового засідання у зв’язку із знаходженням у лікарні (т. 3,  а.с. 183). Однак, ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи у судовому засіданні 20.09.2010 року було заявлено, що вона відмовляється від послуг представника ОСОБА_7 та просить не приймати її заяви та клопотання до уваги.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з’явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, що убачається з розписки про явку до суду (т. 3,  а.с. 157), причин своєї неявки суду не повідомив та заяв про відкладення судового засідання не надавав.

З урахуванням думки сторін по справі та їх представників, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність співвідповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, ОСОБА_3, дослідивши матеріали розглядуваної цивільної справи разом із експертним висновком, допитавши експерта ОСОБА_8,  яка готувала ці висновки, допитавши свідка ОСОБА_9, оглянувши у судовому засіданні цивільну справу Залізничного районного суду м. Сімферополя за № 2-7/10 за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, покладення зобов’язання не чинити перешкоди у вчиненні певних дій,  заборону вчинення певних дій,  треті особи – Комітет по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову ОСОБА_2, ОСОБА_3   у задоволенні зустрічних позовних вимог,  виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  статтею  61 ЦПК України.

А відповідно до частини 4 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Судом встановлено, що житловий будинок №65 з надвірними побудовами по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 – 70/100 часток та по 15/100 часток ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Рішенням виконавчого комітету Железнодорожної районної ради м. Сімферополя №311 від 11.12.2001 року «Про списання з балансу основної діяльності ЖЕУ-2 району жилого будинку по АДРЕСА_1» ЖЕО району (ОСОБА_12.) списав з балансу основної діяльності жилий літ А загальною площею 92,8 кв. м, жилої площею 32,4 кв. м  по АДРЕСА_1 та передало за актом ОСОБА_1 Цим же рішенням домоволодіння №АДРЕСА_1 було виключено з характеристики жилого фонду.

Земельна ділянка №АДРЕСА_1 у м. Сімферополі площею 599 кв. м знаходиться на балансі Сімферопольської  міськради.

За договором купівлі-продажу будинку від 08.12.1999 року за реєстром №1-2318 ОСОБА_2 купила цілий жилий будинок з надвірними побудовами, що розташований у АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Сімферопольської міської ради №1335 від 28.08.2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам України, раніш наданих їм для будівництва та обслуговування індивідуальних жилих будинків (4 ділянки) ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка,  площею 0,0844 га по АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 оформила та одержала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована на території АДРЕСА_1, площею 0,0844 га.

У квітні-травні 2002 року,  ОСОБА_2 (ОСОБА_3) за рахунок власних коштів, у встановленому законом порядку, провела підземний каналізаційний трубопровід (каналізаційну мережу),  довжиною 208 метрів від міського  трубопроводу по вул. Ракетній -   по вул. Мелітопольській,  до свого житлового будинку.

Одночасно із проведенням основного трубопроводу, від  оглядового колодязя, розташованого напроти належного ОСОБА_2 житлового будинку за  №67 по вул. Мелітопольській

був проложений підземний каналізаційний трубопровід,  завдовжки 16,0 м до житлового будинку, належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_1,  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за № АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, із обладнанням оглядового колодязя, навпроти цього будинку.

Згідно з актом, складеним представником відділу експлуатації Сімферопольського управління водоканалізації майстром УГКС від 17.04.2003 року, вулична мережа змонтована азбестоцементними каналізаційними трубами D = 150 мм по вул. Мелітопольській має довжину 208 п.м. Кількість оглядових колодязів – 6 одиниць та підключено до міської  магістралі D = 200 мм. Відступи від проекту – не витримана глибина заставлення каналізаційного трубопроводу. Міськводоканал сеті на баланс не приймав (т.1,  а.с. 35).

У листі директора СППВКГ зазначено, що каналізація по АДРЕСА_1 проведена за рахунок коштів ОСОБА_3 (т. 1,  а.с. 15).

За поясненнями сторін по справі, у  2005 році ОСОБА_3, який проживає у житловому будинку  за  №АДРЕСА_1, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, затампонував (забив цеглиною) каналізаційну трубу в колодязі, розташованому напроти домоволодіння №67, проложеної від колодязя, розташованого напроти домоволодіння №65.

Зазначені обставини не спростовувалися у судовому засіданні  сторонами по справі та знайшли своє підтвердженні у ході розгляду справи у суді.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КРП «Виробниче підприємств водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про усунення перешкод у здійсненні права, покладення зобов’язання надати дозвіл на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння та прийняти  її до експлуатації, про визнання відмови відповідачів на надання дозволу на підключення до каналізаційної мережі неправомірною, ОСОБА_1. зазначала у позовній заяві та пояснювала  у судовому засіданні, що одночасно з проведенням ОСОБА_3, ОСОБА_2  каналізаційної мережі, довжиною  208 кв. м, вона розрахувалася з ними, передавши 2000 гривень та провела від їхнього оглядового колодязя до свого житлового будинку каналізаційний колодязь, довжиною 16 кв. м із обладнанням оглядового колодязя; пізніше між сторонами по справі виникли спірні стосунки, внаслідок чого у 2005 році ОСОБА_3 безпідставно за тампонував їхній колодязь, а  ОСОБА_2 не надає  свого погодження для узаконювання ОСОБА_1. своєї каналізаційної мережі, а КРП «Виробниче підприємств водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» не надає   дозволу для її підключення до мережі, не зважаючи на те, що у 2002-2005 рр., й на теперішній час,  вона вже  користувалася й користується каналізаційною мережею та іншим шляхом вирішити свої проблеми із каналізаційним обладнанням свого житлового будинку,  ОСОБА_14 не в змозі.

   У свою чергу, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1. до них, зазначають, що вони за власний рахунок провели підземний каналізаційний трубопровід, довжиною 208 кв.м, до якої, на теперішній час підключено ( разом із їхнім житловим будинком) 12 житлових будинків, господарі яких частково компенсували ним понесені витрати, сплативши за договорами оренди від 2000 до 3000 гривень; вважали, що надання ОСОБА_1. дозволу на користування каналізацією може спричинити шкоди у користуванні каналізацією іншим особам, які за їх дозволом користуються цією мережею; також зазначали, що вони є власниками цієї каналізаційної мережі, тому, у разі прийняття судом рішення про надання ОСОБА_1. дозволу на підключення, будуть порушені їх права власників каналізаційної мережі.

   Однак суд вважає такі ствердження відповідачів не спроможними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства та, між іншим, спростовуються дослідженими судом доказами по справі, оскільки відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

    Законодавством,  діючим на час виникнення спірних правовідносин,  не встановлено такого порядку виникнення права власності, як право власності осіб на частку побудованого ними за власні кошти підземного каналізаційного трубопроводу.

    Оскільки за встановленими судовим розглядом обставинами по справі, за рахунок власних коштів ОСОБА_2, ОСОБА_3 була проведена лише частка загальноміської  каналізаційної мережі – підземний каналізаційний трубопровід, довжиною 208 кв.м -  частка мережі об’єкту інженерної інфраструктури та  благоустрою м. Сімферополя, пов’язана з каналізаційним забезпеченням усіх жителів м. Сімферополя, при цьому, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не вносили кошти за підключення до комунального трубопроводу, як не вносять плату  за користування земельною ділянкою, що є власністю територіальної громади м. Сімферополя, по якій проходить проложений ними трубопровід, на думку суду,  вони не можуть вважатися  співвласниками  цієї каналізаційної мережі, а можуть вважатися лише власниками  будівельних та інженерних матеріалів за допомогою яких був побудований цей трубопровід.  

    Не передбачено діючими на той час Правилами  користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України і отримання від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволу для підключення до цієї мережі.

   Не знайшли свого підтвердження і заперечення відповідачів про порушення прав інших субабонентів проведеної ними мережі при відключення до цієї мережі ОСОБА_1.

    Так, у експертному висновку за №1136 від 01.07.2010 року зазначено, що оглядом на місці та замірами у присутності сторін по справі встановлено, що по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі вулична мережа змонтована азбестоцементними каналізаційними трубами D = 150 мм, кількість оглядових колодязів – 11 одиниць, з яких 6 одиниць були змонтовані ОСОБА_3 Також оглядом було встановлено, що до вуличної каналізаційної мережі довжиною 208 м по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі було підключено 10 одно-, двоповерхових жилих будинків.

   За висновками експерта вартість виконаних робіт по прокладці 208 м каналізаційної мережі по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі по ринковим цінам станом на травень 2002 року при виконанні робіт підрядним способом могла складає 58125,60 грн. Вартість використаних будівельних матеріалів при прокладці 208 м каналізаційної мережі по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі по ринковим цінам станом на травень 2002 року могла складати 21690,00 грн. (без НДС). Вартість виконаних робіт по прокладці 208 м каналізаційної мережі по вул.. Мелітопольській у м. Сімферополі по ринковим цінам на дату проведення експертизи при виконання робіт підрядним способом складає 80828,40 грн. Вартість використаних будівельних матеріалів при прокладці 208 м каналізаційної мережі по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі по ринковим цінам на дату проведення експертизи, тобто 01.07.2010 року складає 21688,00 грн. (без НДС).  На дату огляду пропускна здатність досліджуваної каналізаційної труби використовується на 49%. Максимально допустима кількість абонентів (користувачів) зазначеної системи – 22 домоволодіння (із застосуванням мінімальної кількості проживаючих у кожному домоволодінні – 4 особи). Негативний вплив (руйнування, передчасний знос, зниження експлуатаційних властивостей та інше) на каналізаційну мережу по вул. Мелітопольській від підключення та використання цією мережею ОСОБА_1 оглядом на місці не виявлено (т. 3,   а.с. 79-122).

Крім того, зазначені висновки були підтверджені експертом ОСОБА_8, яка була допитана судом у судовому засіданні 20.09.2010 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 у частині усунення перешкод  у користуванні каналізаційною мережею житлового будинку № АДРЕСА_1, підключеною до каналізаційної мережі по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі, шляхом тампонування або будь-яким іншим способом.

При цьому судом враховано й те,  що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при підключенні інших 10 абонентів були частково компенсовані доведені ними витрати на проведення каналізаційної мережі підключенням ОСОБА_1В яка, між іншим вже значний час користується цією мережею, не порушуються права цих, абонентів. Також судом враховано й те,  що ОСОБА_1. передала  ОСОБА_3 кошти як компенсацію понесених останнім витрат за підключення мережі, одночасно із проведенням основної мережі ОСОБА_3, що  підтверджується показаннями допитаного судом свідка.

   Разом з тим, суд дійшов до висновку, що не засновані на вимогах закону позовні вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання відмови відповідачів на надання дозволу на підключення до каналізаційної мережі неправомірною, оскільки,  відповідно до ст.ст. 11,  15 ЦК України цивільні права й обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи на судовий захист. Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

   Під способами захисту об’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання)  порушення (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України.

          Зазначена норма не містить такого способу захисту цивільного права, як ухвалення судового рішення про визнання неправомірною відмови відповідачів - фізичних осіб, тому ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог у цієї частині слід відмовити – за безпідставністю.

         Також, заперечуючи про позовних вимог ОСОБА_1 до свого довірителя, представник КРП «Виробниче підприємств водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» зазначав у судовому засіданні, що підключення житлового будинку АДРЕСА_1 до каналізаційної мережі, довжиною 208 кв.м, проведеної  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 за власні кошти, неможливо без письмового погодження цих осіб.

         На час виникнення спірних правовідносин між сторонами по справі 2002-2005 рр., спірні правовідносини регулювалися Правилами  користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими  Наказом Державного комітету України  по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року N 65 та зареєстрованими  в Міністерстві юстиції України  22 липня 1994 р. за N 165/374 ( Із змінами і доповненнями, внесеними  наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства  від 4 січня 2005 року N 1), якими не передбачено обов’язкової письмової згоди основного абонента – у даному випадку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при підключення субабонента  - ОСОБА_15

        З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заперечень КРП «Виробниче підприємств водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та про задоволення позовних вимог ОСОБА_15 до цього відповідача.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. у цієї частині, суд вважає за необхідне зобов’язати  КРП  «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» не лише  ввести до експлуатації каналізаційну мережу житлового будинку № АДРЕСА_1 в м. Сімферополя без надання письмового погодження ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг, а й  додатково зазначити про вчинення цих дій – у встановленому законодавством порядку. При цьому, на думку суду, наведене зазначення не може розцінюватися як  вихід суду за межі позовних вимог, а лише додатково підкреслює  необхідність виконання вимог законодавчих актів учасниками цих відносин при виконанні судового рішення.

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заборону у користуванні приватною каналізаційною мережею, стягнення збитків у зв’язку із неправомірним  користуванням каналізаційною мережею, суд дійшов до наступних висновків.

Оскільки судом було встановлено, що спірна каналізаційна мережа по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі вулична має 11 оглядових колодязів та до вуличної каналізаційної мережі довжиною 208 м по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі було підключено 10 одно-, двоповерхових жилих будинків.

Зазначене підтверджується висновком експерта та поясненнями експерта, допитаного у судовому засіданні.

Так, за змістом цивільного та цивільного процесуального законодавства відповідачем по цивільній справі, тобто особою, на яку може бути покладений рішенням суду обов’язок по відшкодуванню певної суми, може бути покладений на особу, яка вчинила порушення прав позивача, але ж ОСОБА_2 не доведено у встановленому законом порядку, що ОСОБА_1 неправомірно користувалася каналізаційною мережею.

В силу вище наведеного, не засновані на вимогах закону і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про заборону у користуванні приватною каналізаційною мережею.

Судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи  інтереси.

Оскільки порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1. судовим розглядом не встановлені, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цієї частині.

На підставі наведеного, керуючись  статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -    

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2,  ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 у користуванні каналізаційною мережею  домоволодіння  № АДРЕСА_1, підключеною до каналізаційної мережі по вул. Мелітопольській у м. Сімферополі, шляхом тампонування або будь-яким іншим способом.

Зобов’язати Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» у встановленому законом порядку ввести до експлуатації каналізаційну мережу житлового будинку № АДРЕСА_1 в м. Сімферополя без надання письмового погодження ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг.

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання неправомірною відмови на видачу письмового дозволу на підключення до каналізаційної мережі домоволодіння – відмовити.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заборону  у користуванні приватною каналізаційною мережею, стягнення збитків у зв’язку із неправомірним  користуванням каналізаційною мережею – відмовити.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя