2а-451/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Чередниченко Н.П.

при секретарі Гайді В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про спонукання до вчинення певних дій, -

встановив:

позивач звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки в сумі 5016, 59 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання надав заяву про слухання справи у відсутності їх представника. У письмових запереченнях відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та має статус „дитини війни" відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ, який набрав чинності з 01.01.2006 р. Посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, який ст. 99 КАС України встановлений в 1 рік. Оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. був надрукований в офіційних виданнях „Голос України" 2004 р. (№ 427) від 28.12.2004 р. та „Урядовий кур’єр" 2004 (№ 244) від 22.12.2004 p., він був оприлюднений, а тому позивач мав можливість отримати необхідний обсяг інформації щодо своїх прав згідно вказаного закону. Тому, відповідач зазначає, що відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Стосовно щомісячної доплати до пенсії за 2008 p., зазначає, що вказані в Законі України „Про соціальний захист дітей війни" 30 % застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а тому при перерахунку та підвищенні пенсій він не застосовується.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (стаття в редакції, що діяла до набрання чинності змін 01.01.2008 p., внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2008 р.).

Щодо встановлення періоду для нарахування надбавки суд зазначає наступне.

По-перше, щодо позовних вимог з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. суд вважає необхідним зазначити, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, який ст. 99 КАС України встановлений в 1 рік. Оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. був надрукований в офіційних виданнях „Голос України" 2004 р. (№ 427) від 28.12.2004 р. та „Урядовий кур’єр" 2004 (№ 244) від 22.12.2004 p., він був оприлюднений, а тому позивач мав можливість отримати необхідний обсяг інформації щодо своїх прав згідно вказаного закону. Тому відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як свідчать пояснення представника відповідача, останній наполягає на застосуванні строку позовної давності. Оскільки позивачем не надано підтверджень поважності причин пропуску строку позовної даності і на його застосуванні наполягає відповідача - суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

На момент звернення позивача до суду нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

 ст..64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків. передбачених Конституції України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/20-7 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положеннями, зокрема п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік «. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09. липня 2007 року не поширюється.

Рішень щодо аналогічних норм Закону України « Про Державний бюджет на 2006 рік « Конституційним Судом України не приймалося. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни «, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Стосовно позовних вимог з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що діє з 01.01.2008 р.) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 p. N 107-VI у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" текст ст. 6 викладено в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 p. N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв’язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб’єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Отже, право позивача на нарахування за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними. Таким чином, нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008 р., на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до 01.01.2008 р.

Аналіз вищевикладеного, дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні виплати позивачу підвищення до пенсії з 22.05.2008 р.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування « мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка25, а у жінок -20 страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для, які втратило працездатність.

При цьому. ч.3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак. враховуючи той факт. що Закон України «Про загальнообов»якове державне пенсійне страхування « є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, то, зважаючи на позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», для розрахунку зазначеного підвищення діятм війни.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за вком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування «.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації с. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність забовязати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування « та провести відповідні виплати.

Згідно вимог ст.. 94ч.3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування підвищення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.