АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
15 вересня 2010 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Джуги С.Д., Кеміня М.П.,
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 05 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку,
в с т а н о в и л а :
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 05 березня 2010 року, якою вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить йому на праві власності.
У скарзі просить скасувати зазначену ухвалу, як незаконну, і постановити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 скаргу підтримав.
Сторони у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Однак, в порушення вимог ч.1 ст.151 ЦПК України суд першої інстанції з власної ініціативи, а не за заявою осіб, які беруть участь у справі, вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи відсутня заява позивачки ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, на яку посилається суд.
Разом з цим, колегія суддів констатує, що при вирішенні зазначеного питання судом не було враховано вимог ч.3 ст.152 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, так як позивачка ОСОБА_3 у позовній заяві просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 лише 900 грн. судових витрат.
Стосовно інших позовних вимог ОСОБА_3, то судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 та житловий будинок, що розташований за цією ж адресою, на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 23 листопада 2009 року, яка набрала законної сили, та шляхом заборони на вчинення будь-яких дій з вказаним житловим будинком, зокрема заборони здійснення реконструкції, технічного переоснащення, виконання будь-яких інших будівельних та будівельно-монтажних робіт, які можуть призвести до зміни технічного стану житлового будинку, на підставі ухвали цього ж суду від 02 грудня 2009 року, що набрала законної сили (а.с.11,14).
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції у відповідності до ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню.
Керуючись ст.ст.307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 05 березня 2010 року – скасувати.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуюча :
Судді :