АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2010 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.,
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства спільного підприємства «Котнар» в особі представника Ленько Артема Юрійовича на рішення Берегівського районного суду від 03 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства спільного підприємства «Котнар» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з дан им позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в ЗАТ «Котнар» працював з липня 1997 року на посаді завідуючого складом готової продукції, а з 15.01.2001 року до часу звільнення на посаді начальника цеху по розливу вин.
Наказом по ЗАТ «Котнар» №1-к від 04 січня 2010 року був звільнений з роботи за прогули без поважних причин на підставі ст.40 п.4 КЗпП України.
Дане звільнення вважає незаконним, оскільки з 23 грудня 2009 року по 24 січня 2010 року працював головою дільничної виборчої комісії №46 Територіального виборчого округу №74 по виборах Президента України 17 січня 2010 року, а тому відповідно до ч.4 ст.29 Закону України «Про вибори Президента України» на цей період він звільняється від виконання службових обов’язків за основним місцем роботи із збереженням основного стажу роботу.
Посилаючись на те, що його звільнення з роботи було проведено з порушенням норм трудового законодавства, просив поновити його роботі начальника зміни цеху розливу вин ВАТ «Котнар», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 564,32 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 5 953,95 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього 13 518,27 грн.
Рішенням Берегівського районного суду від 03 червня 2010 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 на роботі начальника зміни цеху розливу вин ВАТ «Котнар».
Стягнуто з ВАТ «Котнар» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 564,32 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 5 953,95 грн. та 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 8 518,27 грн., а також на користь держави 85,18 грн. державного мита та 120 грн. за ІТЗ розгляду справи.
У апеляційній скарзі відповідач ЗАТ СК «Котнар» в особі представника Ленько А.Ю. просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.
У судовому засіданні представник апелянта ЗАТ СК «Котнар» Ленько А.Ю. апеляційну скаргу підтримав.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з роботи був звільнений без законних підстав, а тому дійшов висновку про поновлення позивача на роботі, стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 працював на посаді начальника цеху по розливу вин ЗАТ «Котнар».
Наказом голови правління ЗАТ «Котнар» №1-к від 04 січня 2010 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи з 04 січня 2010 року за прогули без поважних причин по ст..40 ч.4 КЗпП України.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані його власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_2 з 09.12.2009 року по 23.12.2009 року був відсутній на роботі, а з 23.12.2009 року по 24.01.2010 року працював головою дільничної виборчої комісії №46 Територіального виборчого округу №74 по виборах Президента України 17 січня 2010 року.
Та обставина, що позивач з 09.12.2009 року по 23.12.2009 року був відсутній на роботі без поважних причин стверджується матеріалами справи, зокрема табелем обліку робочого часу за грудень 2009 року, доповідною запискою заступника голови правління з виробництва Мішко С.І. (а.с.27), пояснюючою запискою начальника відділу кадрів ЗАТ «Котнар» Гуревич Н.А. (а.с.26), а також поясненнями позивача ОСОБА_2, який не заперечував ту обставину, що у період з 09.12.2009 року по 23.12.2009 року він був відсутній на роботі, посилаючись на перебування у відпустці. Однак, доказів перебування у щорічній відпустці, чи у зв’язку з простоєм на виробництві, як стверджував позивач, суду не надав, а представник відповідача наведені позивачем обставини заперечив.
Оскільки позивач з 09.12.2009 року по 23.12.2009 року був відсутній на роботі без поважних причин, внаслідок чого допустив прогул, тому його звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України відповідачем було проведено у відповідності до вимог трудового законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про поновлення позивача на роботі, стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, наявність якої позивач не довів та не подав доказів на підтвердження такої, як і не довів спричинення йому моральної шкоди.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_2 слід відмовити, а апеляційну скаргу представника відповідача задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства спільного підприємства «Котнар» в особі представника Ленько Артема Юрійовича – задовольнити.
Рішення Берегівського районного суду від 03 червня 2010 року – скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства спільного підприємства «Котнар» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :