АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 4663/2010року Головуючий по 1-й інстанції:
Савинський Г.Б.
Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого – Макарчука М.А.
Суддів: Дряниці Ю.В., Прядкіної О.В.
при секретарі: Лимар О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області
на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 січня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Макарчука М.А., -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області.
Зобов’язано УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області просить вищевказану постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, що з’явились в судове засідання приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року . При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України” та рішенні Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Після прийняття вищевказаних рішень Конституційного суду України знову почали діяти положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року), тобто з цього часу відновлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже рішення суду слід вважати законними, обґрунтованими і таким, що скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області - відхилити.
Постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С У Д Д І : / підписи /
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області М.А.Макарчук