АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 11а –636/2010 р.                                                                            Головуючий у суді І інстанції Куковенков С.В.

Категорія ст. 119 ч.1 КК                                                                            Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.

 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      20 липня 2010 року.     Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

                                    головуючого судді    Драного О.П.,  

                                                           суддів   Лещенка Р.М., Палічука А.О.,                                                          

                                                           за участю прокурора   Науменка В.В.,

                                                           засуджених    ОСОБА_3, ОСОБА_4,

                                                           захисника – адвоката ОСОБА_5,

                                                           потерпілої ОСОБА_6 та її представника

                                                           адвоката  ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 січня 2010 року, яким

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та мешканець м. Олександрії,  раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 162 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 27, ст. 353 КК України – до 3 років обмеження волі, за ч. 3 ст. 146 КК України – до 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 119 КК України – до 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України – до 3 років обмеження волі; за ч. 2 ст. 189 КК України – 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 146 КК України – 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 135 – 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі.

Вироком суду стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 30000 гривень у відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець м. Олександрії, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 162 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 27, ст. 353 КК України – до 3 років обмеження волі, за ч. 3 ст. 146 КК України – до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК Ураїни – до 3 років обмеження волі; за ч. 2 ст. 189 КК України – 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 146 КК України – 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 135 – 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити, якщо вони протягом 3 років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

Вироком суду стягнуто з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати в сумі 400 гривень 64 копійки з кожного в дохід держави.

Зазначеним вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли незаконне позбавлення волі людини за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки – смерть ОСОБА_8; незаконне позбавлення волі людини за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, відносно ОСОБА_9; вимагання - вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб відносно ОСОБА_9; співучасть у самовільному присвоєнні владних повноважень службової особи, поєднаного із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь відносно ОСОБА_8; співучасть у самовільному присвоєнні владних повноважень службової особи, поєднаного із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь відносно ОСОБА_9; співучасть у порушенні недоторканості житла із застосуванням насильства до ОСОБА_8; співучасть у порушенні недоторканості житла із застосуванням насильства до ОСОБА_9; співучасть у незаконному заволодінні паспортом ОСОБА_9; співучасть у залишенні в небезпеці ОСОБА_8,

ОСОБА_3 крім цього скоїв вбивство ОСОБА_8 через необережність.

 Вказані злочини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили за таких обставин.

 04.08.2008 року близько 19 години ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з мотиву помсти, який виник на підставі побиття його матері - ОСОБА_10, яке мало місце 04.08.2008 року, громадянином ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, яким розпоряджався ОСОБА_3 на підставі доручення, приїхали з АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_8 Хвіртка до подвір'я була закрита. На їхні оклики ніхто не відповідав. ОСОБА_3 у співучасті з ОСОБА_4 усвідомлюючи, що діють протиправно і незаконно проникають до житла ОСОБА_8 без мотивованого рішення суду та за відсутності згоди власника цього будинку, діючи з прямим умислом, після того як ОСОБА_4 переліз через хвіртку і відкрив її, проникли на подвір'я та не санкціоновано зайшли в будинок, двері якого були відчинені, де проживав ОСОБА_8 Знаходячись протиправно в будинку, ОСОБА_3 у співучасті з ОСОБА_4 почали погрожувати ОСОБА_8 розправою. Незважаючи на вимоги господарів будинку ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 покинути їх житло, ОСОБА_3 застосував до потерпілого насильницькі дії з мотивів помсти за побиття ОСОБА_8 його матері, удару рукою в область тулуба, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця грудної клітини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього, ОСОБА_3 з ОСОБА_4 насильно примусили одягтися ОСОБА_8 та силоміць вивели його з будинку, посадили в зазначений вище автомобіль і відвезли до м. Олександрії. Біля прохідної ЗАТ «Оболонь» вони отримали підтвердження ОСОБА_10 про нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Після цього ОСОБА_3 наніс ОСОБА_8 удар ногою по голові, коли потерпілий сидів у машині автомобілю на задньому сидінні за сидінням водія. Від удару ногою ОСОБА_8 вдарився правою стороною голови об стійку кузову автомобілю та отримав субарахноідальний крововилив в лобно-скроневій частині голови справа з переходом на основу черепа і в ділянці мозжечка справа. Після цього насильно утримуючи, проти його волі, не випускаючи ОСОБА_8 з автомобіля, вивезли його до лісосмуги, де залишили в безпорадному стані, від чого настала смерть ОСОБА_8

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 у співучасті з ОСОБА_4 07.08.2008 року близько 19 години, маючи намір з'ясувати і вияснити усі обставини побиття ОСОБА_10 громадянином ОСОБА_9, яке мало місце 04.08.2008 року в сел. Димитрове м. Олександрії Кіровоградської області, з мотиву помсти на автомобілі ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1 приїхали з м. Олександрії до АДРЕСА_2, де проживав ОСОБА_9 у своєї співмешканки ОСОБА_13 При цьому усвідомлюючи, що діють протиправно, незаконно проникли до житла ОСОБА_13, без мотивованого рішення суду та за відсутності згоди власника квартири, проти волі останньої, діючи умисно, зайшли до квартири, де знаходився ОСОБА_9 та почали погрожувати ОСОБА_9 фізичною розправою за те, що він побив матір ОСОБА_3, застосували до потерпілого насильницькі дії, які виразились в завданні йому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 руками і ногами ударів по різним частинам тіла, що спричинило множинні синці і садна на тілі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього насильно забрали ОСОБА_9 з квартири і на автомобілі відвезли до сел. Димитрове м. Олександрії Кіровоградської області, де знаходилась ОСОБА_10, щоб з'ясувати, чи насправді ОСОБА_9 їй 04.08.2008 року з ОСОБА_8 спричинив тілесні ушкодження, яка в свою чергу підтвердила ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 її побив 04.08.08 року о 15 годині біля магазину в сел. Димитрове м. Олександрії.

Цими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 162 КК України, тобто співучасть у порушенні недоторканності житла - незаконне проникнення до житла, вчинене з застосуванням насильства та погрозою його застосування.

Одночасно з вчиненням порушення недоторканності житла, маючи за мету уникнути спротиву власників їх протиправному вторгненню в житло та викликати допомогу, для введення власників в оману щодо свого дійсно злочинного наміру, направленого на вчинення побиття та інших незаконних дій відносно ОСОБА_8 04.08.08 року ОСОБА_3 в співучасті з ОСОБА_4 близько 19 години, після незаконного проникнення в будинок АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_8, самовільно присвоїли собі владні повноваження для вчинення суспільно небезпечних діянь. ОСОБА_8 та його престарілим батькам - ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_3) і ОСОБА_12 (ІНФОРМАЦІЯ_4) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представилися працівниками Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області та забирають ОСОБА_8 до Олександрійського міського відділу УМВС у Кіровоградській області у зв'язку з тим, що він побив жінку. При цьому використали фізичну силу, примусили ОСОБА_8 одягнутися. Після чого відвезли його на автомобілі ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1 до прохідної ЗАТ „Оболонь" м. Олександрії, де ОСОБА_10 підтвердила факт побиття її 04.08.2008 року ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 о 15 годині біля магазину у сел. Димитрове м. Олександрії.

Дії ОСОБА_3. та ОСОБА_14 по створенню у ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уяви в їх законності були саме так і сприйняті вищевказаними особами.

Крім того, 07.08.2008 року ОСОБА_3 в співучасті з ОСОБА_4 близько 19 год. незаконно проникнувши в квартиру АДРЕСА_2, де проживав ОСОБА_9 у своєї співмешканки ОСОБА_13, самовільно присвоїли собі владні повноваження для вчинення суспільно небезпечних діянь, незаконного позбавлення волі ОСОБА_9 незаконного заволодіння будь-яким способом його паспортом та вимагання у нього грошових коштів.

При цьому ОСОБА_9 та його співмешканці ОСОБА_13 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представилися працівниками Олександрійського МВ УМВС України у Кіровоградській області та повідомили їм, що забирають ОСОБА_9 до Олександрійського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області у зв'язку з тим, що він побив жінку. При цьому застосували фізичну силу, примусили ОСОБА_9 проти його волі одягнутися і вивели з квартири. Після чого відвезли його на автомобілі ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1 до сел. Димитрове м. Олександрії Кіровоградської області, де знаходилася ОСОБА_10, щоб з'ясувати, чи дійсно ОСОБА_9 завдавав їй 04.08.2008 року з ОСОБА_8 тілесні ушкодження, яка в свою чергу підтвердила ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 її побили 04.08.2008 року о 15 год. біля магазину в сел. Димитрове м. Олександрії.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по створенню у ОСОБА_9 та ОСОБА_13 уяви в їх законності, були саме так і сприйняті вищевказаними особами.

Цими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в співучасті скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 27, ст. 353 КК України, а саме співучасть у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднаним із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь.

Також, 04.08.2008 року близько 19 години, після незаконного проникнення в будинок АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_8, і самовільного присвоєння собі владних повноважень для вчинення суспільно небезпечних діянь, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 маючи намір незаконно позбавити волі ОСОБА_8 і забрати його з будинку для вияснення обставин побиття ним ОСОБА_10, представившись працівниками міліції, повідомили, що забирають у його у зв’язку з тим, що він побив фінку. При цьому ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 застосували до нього фізичну силу, примусили ОСОБА_8 проти його волі одягнутися, при цьому ОСОБА_3 наніс йому удар рукою в область тулуба, спричинивши тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Застосовуючи до нього фізичну силу, шляхом утримання за руки ОСОБА_3 з ОСОБА_4 вивели ОСОБА_8 з будинку та посадили до автомобілю ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1, яким користувався по довіреності ОСОБА_3 і відвезли до прохідної ЗАТ „Оболонь" м. Олександрії, щоб показати його ОСОБА_10, яка в свою чергу підтвердила ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що саме ОСОБА_8 її побив 04.08.2008 року о 15 годині біля магазину в сел. Димитрове м. Олександрії.

При цьому ОСОБА_3 з мотивів помсти не стримав свого негативного ставлення до ОСОБА_8 та наніс йому один удар ногою по голові справа. Від удару ОСОБА_8, який сидів в автомобілі на задньому сидінні зліва, вдарився головою об стійку кузову автомобіля лівою стороною голови, в результаті чого йому було спричинено закриту черепно-мозкову травму. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне позбавлення волі ОСОБА_8, продовжуючи його незаконно утримувати, на автомобілі відвезли не додому і не до лікарні, спричиняючи йому біль і страждання від отриманих тілесних ушкоджень, а до лісосмуги, розташованої поблизу автодороги Олександрія - Знам’янка напроти будинку № 149 вул. Знам’янської м. Олександрії і залишили його там, а самі поїхали у своїх справах. На зазначеному місці труп ОСОБА_8 був виявлений 07.08.2008 року з тілесними ушкодженнями у вигляді: субарахноїдального крововиливу в лобно-скроневій частині голови справа з переходом на основу черепа і в ділянці мозжечка справа, множинних саден і синців на тілі.

Цими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ч. 3 ст. 146 КК України, тобто незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб способом, яке супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, що спричинило тяжкі наслідки.

          Одночасно після вчинення порушення недоторканості житла ОСОБА_8 та самовільного присвоєння владних повноважень під час незаконного позбавлення волі ОСОБА_8, 04.08.2008 року близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1 привіз до прохідної ЗАТ «Оболонь» м. Олександрії ОСОБА_8, де викликав ОСОБА_10 і вона підтвердила ОСОБА_3, що саме ОСОБА_8 її побив 04.08.2008 року о 15 год біля магазину, розташованого в сел. Димитрове м. Олександрії. Тоді ОСОБА_3 з мотивів помсти за побиття своєї матері ОСОБА_8, не стримав своїх негативних емоцій до останнього, не передбачаючи, що від нанесення удару ногою по голові ОСОБА_8 вдариться об стійку кузову автомобіля і в подальшому спричинене тілесне ушкодження потягне смерть потерпілого, наніс йому один удар ногою по голові справа коли потерпілий сидів у машині автомобілю на задньому сидінні за сидінням водія. Від удару ногою ОСОБА_8 вдарився правою стороною голови об стійку кузову автомобілю та отримав субарахноїдальний крововилив в лобно-скроневій частині голови справа з переходом на основу черепа і в ділянці мозжечка справа. Після цього ОСОБА_3 відвіз ОСОБА_8 не додому і не до лікарні, а до лісосмуги, розташованої поблизу автодороги Олександрія - Знам'янка навпроти будинку № 149 по вул. Знам'янській у м.Олександрії. При цьому ОСОБА_3 цинічно насміхаючись над ОСОБА_8 зняв з нього брюки та туфлі та закинув їх у лісосмугу, щоб той добирався додому роздягнутим, а ОСОБА_8 самого залишив в лісосмузі, і поїхав у своїх справах. ОСОБА_8 від закритої черепно-мозкової травми: субарахноїдального крововиливу в лобно-скроневій частині голови справа з переходом на основу черепа і в ділянці мозжечка справа, отриманої біля прохідної ЗАТ «Оболонь», яку йому завдав ОСОБА_3, помер.

Цими діями ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України – вбивство, вчинене через необережність.

Крім того, 07.08.2008 року близько 19 год після незаконного проникнення в квартиру АДРЕСА_2, де проживав ОСОБА_9 і самовільного присвоєння собі владних повноважень для вчинення суспільно небезпечних діянь, ОСОБА_3 в співучасті з ОСОБА_4, маючи намір на здійснення вимагання грошових коштів в сумі 3000 гривень від ОСОБА_9 за побиття ОСОБА_10, в якості компенсації матеріальних і моральних збитків, привезли його на автомобілі ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_1 до квартири АДРЕСА_3, де незаконно заволоділи паспортом ОСОБА_9 за умови його повернення після передачі їм грошових коштів в сумі 3000 гривень.

Цими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 357 КК України, тобто співучасть у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом.

Також ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на вимагання грошових коштів в сумі 3000 гривень у ОСОБА_9 07.08.2008 року близько 22 год., знаходячись у сел. Димитрове м. Олександрії Кіровоградської області після того, як заволоділи паспортом потерпілого, почали йому погрожувати фізичною розправою над тим, погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень та зверненням до міліції. ОСОБА_3 з ОСОБА_4 застосовували фізичну силу відносно ОСОБА_9, завдавши йому до 20 ударів руками та ногами по різним частинам тіла, спричинивши йому множинні синці і садни на тілі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Продовжуючи погрожувати фізичною розправою, ОСОБА_3 з ОСОБА_4, з метою залякування ОСОБА_9, щоб той надав їм кошти у сумі 3000 грн., застосували до нього фізичну силу і насильно, проти його волі, посадили в багажник автомобілю ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1, перешкоджаючи його вільному пересуванню і відвіз до автостоянки „Лаванда", розташованої по вул. б Грудня, 135 у м. Олександрії Кіровоградської області, де для доведення свого злочинного умислу на вимагання грошових коштів від ОСОБА_9 до кінця шляхом також психологічного тиску на ОСОБА_9 ОСОБА_3 з ОСОБА_4 вирішили утримувати його на автостоянці. Щоб ОСОБА_9 не втік, ОСОБА_3 з ОСОБА_4 пристебнули його металевими наручниками до газопроводу в сторожці на автостоянці о 22 год 07.08.2008 року і утримували до 8 год 08.08.2008 року.

Цими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України, а саме вимагання – вимогу передачі майна чи права на майно, вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим, вчиненої за попередньою змовою групою осіб.

Одночасно з вчиненням порушення недоторканності житла, самовільного присвоєння владних повноважень, поєднаного із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом та вимаганням 07.08.2008 року, близько 22 год ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на незаконне позбавлення волі ОСОБА_9 з метою вимагання у ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 3000 гривень за побиття ОСОБА_10 в якості компенсації матеріальних і моральних збитків, знаходячись у сел. Димитрове м. Олександрії Кіровоградської області, після того як заволодів паспортом потерпілого, почали йому погрожувати фізичною розправою над ним, погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень та зверненням до міліції. Також застосувавши фізичну силу, завдали ОСОБА_9 до 20 ударів руками та ногами по різним частинам тіла, спричинивши йому множинні синці і садна на тілі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Продовжуючи погрожувати фізичною розправою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою залякування ОСОБА_9, щоб той надав їм кошти у сумі 3000 грн., застосували до нього фізичну силу і насильно, проти його волі, посадили його в багажник автомобілю ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1, перешкоджаючи його вільному пересуванню і відвезли до автостоянки „Лаванда", розташованої по вул. 6 Грудня, 135 в м. Олександрії Кіровоградської області. Для доведення свого злочинного умислу, направленого на незаконне позбавлення волі, щоб останній не втік від них і зранку 08.08.2008 року з ним піти до банківської установи, щоб потерпілий міг оформити кредит на своє ім'я на суму 3000 грн. і потім надав їм грошові кошти. ОСОБА_3 з ОСОБА_14 вирішили утримувати його на автостоянці, а щоб ОСОБА_9 не втік, пристебнули його металевими наручниками до газопроводу в сторожці на автостоянці о 22 годині 07.08.2008 року і утримували до 8 год. 08.08.2008 року, внаслідок чого потерпілий не міг вільно пересуватись на свій розсуд, справляти природні потреби та відчував фізичний біль від побиття.

Цими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ч. 2   ст. 146 КК України, незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом, яке супроводжувалося заподіянням фізичних страждань.

Одночасно після вчинення порушення недоторканості житла ОСОБА_8 та самовільного присвоєння владних повноважень під час незаконного позбавлення волі ОСОБА_8, 04.08.2008 року близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_3 у співучасті з ОСОБА_4 на автомобілі ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1 привезли до прохідної ЗАТ «Оболонь» м. Олександрії ОСОБА_8, де викликали ОСОБА_10 і вона підтвердила ОСОБА_3, що саме ОСОБА_8 її побив 04.08.2008 року о 15 годині біля магазину, розташованого в сел. Димитрове м. Олександрії. При цьому ОСОБА_3 з мотивів помсти за побиття своєї матері ОСОБА_8 не стримав своїх негативних емоцій до останнього, не передбачаючи, що від нанесення удару ногою по голові. ОСОБА_8. який знаходився в автомобілі, вдариться об стійку кузову автомобіля і в подальшому спричинене тілесне ушкодження потягне смерть потерпілого, наніс йому один удар ногою по голові зліва, коли потерпілий сидів у машині автомобілю назадньому сидінні за сидінням водія. Від удару ногою ОСОБА_8 вдарився головою о стійку кузову автомобілю та отримав субарахноідальний крововилив в лобно-скроневій частині голови справа з переходом на основу черепа і в ділянці мозжечка справа. Після цього ОСОБА_3, у співучасті з ОСОБА_4, продовжуючи протиправно утримувати потерпілого, відвезли  ОСОБА_8 не і     не до лікарні, а до лісосмуги, розташованої поблизу автодороги Олександрія - Знам’янка напроти будинку № 149 вул. Знам'янська м. Олександрія, де цинічно насміхаючись над ОСОБА_8, ОСОБА_3 зняв з нього брюки та туфлі та закинув їх у лісосмугу, щоб той добирався додому роздягнутим, а самого ОСОБА_8 ОСОБА_3 у співучасті з ОСОБА_4, розуміючи, що після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8, самостійно не в змозі вжити заходів до самозбереження та подбати про себе, оскільки через черепно-мозкову травму, отриману від удару ОСОБА_3 не в повній мірі, на той час, віддавав звіт своїм діям, залишили в лісосмузі і поїхали у своїх справах. ОСОБА_3 з ОСОБА_4 завідомо залишили ОСОБА_8 без допомоги, незважаючи на те, що останній перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження і ОСОБА_3 сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. ОСОБА_8 від закритої черепно-мозкової травми: субарахноідального крововиливу в лобно-скроневій частині голови справа з переходом на основу черепа і в ділянці мозжечка справа, отриманої біля прохідної ЗАТ «Оболонь», яку йому завдав ОСОБА_3, помер на том місці, де був залишений ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Цими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 135 КК України, тобто співучасть у залишенні в небезпеці – завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи.

В апеляціях:

-   засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції стосовно нього змінити, перекваліфікувати його дії по першому епізоду обвинувачення зі ст. 27 ч. 2 ст. 162 ч. 2 КК України на ст. 27 ч. 2 ст. 162 ч. 1 КК України. За іншими статтями, які йому інкримінуються, провадження у справі закрити. На підставі ст. ст. 1, 6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року звільнити його від кримінальної відповідальності. Своє прохання мотивує тим, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у судовому засідання підтвердження знайшов тільки факт скоєння ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 162 КК України. Усі інші злочини, які йому інкримінуються він не скоював, а саме працівником міліції ОСОБА_8., ОСОБА_9 та їх родичам він не представлявся,  фізичних страждань потерпілим не спричиняв, в квартиру, де знаходився ОСОБА_9 вони заходили з дозволу наймача та паспорт в ОСОБА_9 забрали для передачі в міліцію.  Крім того, вказує, що відшкодував завдану потерпілим шкоду, щиро розкаявся у скоєному;

-   потерпіла ОСОБА_6 просить вирок Олександрійського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до іншого районного суду області, мотивуючи тим, що  призначене засудженим покарання не відповідає тяжкості скоєних ними злочинів та їх особам. Зазначає, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8 згідно з висновком судово-медичної експертизи свідчать про цілеспрямоване нанесення ударів з метою спричинити тяжкі тілесні ушкодження. З огляду на викладене,  вважає, що дії засуджених необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб;

-   прокурор м. Олександрії просить вирок Олександрійського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4  скасувати через неправильне застосування кримінального закону, а саме у зв’язку з призначенням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 занадто м’якої міри покарання, яка не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особам засуджених та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання:

- за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 162 КК України у виді  3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 27, ст. 353 КК України у виді 2 років обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 146 КК України у виді 7 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 119 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі;

 - за ч.2 ст. 189 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 146 КК України у виді  2 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 135 КК України у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі,

              на підставі ст. 70 КК призначити підсудному        ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі;

ОСОБА_4 призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 162 КК України у виді  3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 27, ст. 353 КК України у виді  2 років обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 146 КК України у виді  7 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України у виді  1 року обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 135 КК України покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі;

            на підставі ст. 70 КК призначити підсудному ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі;

-   засуджений ОСОБА_3 просить вирок Олександрійського міськрайонного суду стосовно нього змінити, перекваліфікувавши по першому епізоду його дії з ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 162 КК України на ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 162 КК України, за ст. 119 ч. 1 КК України – зменшити міру покарання, а за іншими статтями – провадження у справі закрити. На підставі ст. ст. 1, 6 Закону України «Про амністію»  звільнити його від кримінальної відповідальності. Свою позицію мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. З усіх інкримінованих йому статей він не ставить під сумнів тільки кваліфікацію його дій за ст. 119 ч. 1 КК України.  Що стосується, інших злочинів, у яких він обвинувачується, то його вина у їх скоєнні не доведена;

-    представник потерпілої ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 просить вирок Олександрійського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки висновок суду про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України суперечить матеріалам справи. Зазначає, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8 згідно з висновком судово-медичної експертизи свідчать про цілеспрямоване нанесення ударів з метою спричинити тяжкі тілесні ушкодження. З огляду на викладене,  вважає, що дії засуджених необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

            Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, який підтримав апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали свої апеляції, захисника засудженого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5, що підтримав апеляцію свого підзахисного,  потерпілу ОСОБА_6 та її представника – адвоката ОСОБА_7, що підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засуджених задоволенню не підлягають, апеляції прокурора  та потерпілої ОСОБА_6 і її представника підлягають задоволенню частково, за таких підстав.

            Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема з показань на досудовому слідстві засудженого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_11, засуджений ОСОБА_3 умисно наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження ще знаходячись у приміщенні житлового будинку останнього, удари умисно наносив в область голови, через що у потерпілого пішла кров, і на деякий час він втратив свідомість. Однак, орган досудового слідства цим фактам належної уваги не надав, та  повторно помилково кваліфікував умисні дії ОСОБА_3 по спричиненню тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 119 КК України, як  вбивство через необережність.

            Також органи досудового слідства та суд проігнорували показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_11 в тій частині, що коли потерпілий ОСОБА_8 прийшов додому 4.08.2008 року, то у нього на обличчі ніяких тілесних ушкоджень не було, та що тілесні ушкодження утворилися внаслідок побиття засудженими потерпілого в приміщенні житлового будинку вказаних свідків, а також висновки судово-медичної експертизи про кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, що були виявлені у потерпілого. Не звернули уваги органи досудового слідства, під час проведення досудового слідства, та суд першої інстанції, в ході судового розгляду справи, на інші переконливі докази, які  підтверджують саме умисний характер завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього.

           Повертаючи дану кримінальну справу на додаткове розслідування колегія суддів апеляційного суду Кіровоградської області в своїй ухвалі від 31 березня 2009 року також зазначила, що доводи потерпілої щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України є достатньо вірогідними.

           Однак, орган досудового слідства цим фактам належної уваги не надав, та  повторно помилково кваліфікував умисні дії ОСОБА_3 по спричиненню тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 191 КК України, як  вбивство через необережність.

            Тому, колегія суддів, за наявності таких вищевикладених доказів по справі, не може погодитися із зазначеною помилковою кваліфікацією дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України, та, не входячи в оцінку інших доводів, викладених в апеляціях інших учасників судового розгляду справи,  вважає, що за цих обставин вирок суду підлягає безумовному скасуванню, з поверненням справи на додаткове розслідування, так як є підстави для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин.    

            Під час проведення додатково розслідування, необхідно врахувати показання, які давали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на самому початку слідства, показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_11, та виконати наступне: шляхом проведення відповідних слідчих дій та замірів перевірити показання засуджених в тій частині, чи можливе взагалі заподіяння таких тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 за обставин, що він сидить на задньому сидінні автомобіля ВАЗ-2107 за сидінням водія, а через відкриті задні ліві двері автомобіля ОСОБА_3 наносить потерпілому боковий удар ногою в голову, внаслідок чого останній б’ється головою об стійку салону автомобіля, з’ясувати об яку саме стійку вдарився потерпілий, врахувавши протокол огляду автомобіля ВАЗ-2107 від 08.08.2008 року; призначити по справі комісійну судово-медичну експертизу для усунення  тих протиріч, які є у висновках судово-медичних експертиз по справі,  та які детально були описані представником потерпілої в своєму клопотанні під час судового розгляду справи;  перевірити доводи інших учасників судового розгляду справи, що були викладені ними в своїх апеляціях, після чого прийняти рішення у відповідності до зібраних доказів та діючого кримінального законодавства України.

            Так як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають постійне місце проживання, то запобіжний захід їм необхідно залишити без зміни – у вигляді підписки про невиїзд.              

            Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

                                                     У Х В А Л И Л А :

            Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_6 та її представника – адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.  

            Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 січня 2010 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування.

            Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни – у вигляді підписки про невиїзд.

            Судді:                                  

1