Справа № 2–3961
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Димовій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень та його зобов’язання вчинити певні дії щодо виплат державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Бердянськ (надалі – УПФУ у м. Бердянськ), зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищеної соціальної доплати до пенсії йому, як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний статус дітей війни”, у термін з 01.01.2006р. по час винесення судового рішення по цій справі, а також зобов’язати відповідача в подальшому – із дня винесення судом рішення здійснювати відповідний перерахунок пенсії з підвищенням, згідно ст. 6 зазначеного закону. Також просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
В судове засідання позивач не з’явився та надіслав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити його позовні вимоги.
Представник відповідача - УПФУ у м. Бердянськ в судове засідання не з’явився. У надісланій на адресу суду заяві просив розглянути справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог. Також направив до суду письмові заперечення на позов, в яких пояснив, що дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. була зупинена Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення змін до останнього, було передбачене поетапне запровадження такого підвищення. Також дія цієї норми була зупинена на 2007 рік Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік”. В 2008 році механізм реалізації положень ст. 6 цього ж закону (№ 2195) врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме – 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність. В наступному це питання було врегульоване постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р.
Вважає, що Пенсійний Фонд протягом 2006-2008 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки ст. 7 Закону України № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пункт 9 Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав можливості використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням.
Представник відповідача посилався також на невизначеність розміру пенсії, з якої слід розраховувати підвищення, оскільки вважає, що згідно зі статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначений цим законом мінімальний розмір пенсії застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Також представник відповідача зазначав, що законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначається яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснюється її призначення і виплата.
З’ясувавши усі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Судом встановлено, що відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 01.01.2006р., позивач має статус дитини війни, що підтверджується наданими копіями документів (а.с.5-7). Дітям війни пенсія підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону N 3367-IV від 19.01.2006р. встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 року” визнано неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, ця норма закону втратила чинність 09.07.2007 року. Саме з цього періоду такій категорії осіб, як „діти війни”, поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на протязі 2007 року з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. було визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України”. Отже, з цього часу позивач набув право на отримання щомісячної доплати до основної пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на протязі 2008 року.
Будь-яких обмежень дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законами України про державний бюджет України на 2009 та 2010 роки не приймалося.
Таким чином, за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.03.2010р. відповідачем сплачено позивачу суми щомісячної соціальної допомоги в розмірах, які не відповідають положенням ст. 6 Закону, тобто - 30% вищезазначеної допомоги. В цьому суд вбачає незаконність бездіяльності відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач, з урахуванням дати звернення ним до суду з цим позовом - 05.05.2010р., має право на перерахунок та виплату соціальної допомоги „дітям війни” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 05.05.2010р.
Що стосується вимог про відповідний перерахунок пенсії за період з 01.01.06 по 09.07.07 та 01.01.08 по 22.05.08, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, бо не має підстав для застосування в згаданий період відповідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки протягом вказаного часу їх дія була зупинена Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України», а відповідно до діючого законодавства надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду, оскільки це юрисдикція Конституційного Суду України.
На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99р., прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необґрунтованими.
Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” від 08.11.2005р., що є джерелом національного права, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Заперечення щодо невизначеності органа виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.07 року № 1261, відповідно до п. 15 якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону.
Сторони не оспорюють, що на протязі 2006 - 2007 років позивачу доплата не здійснювалася, а в 2008 році виплачувалася відповідно до постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.08р., якою передбачалася виплата підвищення до пенсії дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму або, відповідно, від мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково та зобов’язати відповідача зробити розрахунок та виплату позивачу соціальної допомоги „дітям війни” з урахуванням здійснених виплат за період часу з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 05.05.2010 року, а також дати звернення до суду з цим позовом (а.с. 3, 14-18).
Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому – із дня винесення судом рішення здійснювати відповідний перерахунок пенсії позивача з підвищенням, не підлягає задоволенню, оскільки між сторонами в цій частині ще не виник спір.
Вирішуючи питання про судові витрати суд виходить з того, що відповідно до п.5 ч.4 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (надалі – ІТЗ) у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. В зв’язку з цим вимоги позивача щодо стягнення з УПФУ в м. Бердянськ витрат в сумі 37,50 грн., понесених позивачем на оплату ІТЗ не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 83 ЦПК України, сплачена сума коштів на оплату ІТЗ у більшому розмірі , ніж це встановлено законодавством, повертається за ухвалою суду.
Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Приймаючи до уваги, що предметом позову по даній справі є визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без зазначення конкретної суми, яку необхідно стягнути, і в зв’язку з тим, що даний позов задовольняється частково, суд не має можливості визначити пропорційність відшкодування сплаченого судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07р., Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08р., ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 15, 81, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області щодо не нарахування та невиплати позивачу соціальної допомоги „дітям війни”.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 05.05.2010р., з урахуванням вже здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя: О.Г. Пахоменко